Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота»

БІЛІНГВАЛЬНА МІЖКУЛЬТУРНА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ ПОБУДОВИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В РУСЛІ КРОС-КУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ

2023-10-28T14:39:25+03:00

Міжкультурна комунікація − не зовсім нова сфера досліджень, але у глобалізованому світі її значення зростає. У багатьох сферах нашого суспільства інтернаціональність, міжкультурність, багатомовність, мультикультуралізм і знання іноземних мов є дуже важливими. Білінгвальна міжкультурна освіта важлива для суспільств, у яких існує більше ніж одна мова та культура. Успішна комунікація можлива лише за умови прийняття культурних відмінностей і правильного вирішення цих відмінностей. Білінвальне міжкультурне навчання − це цілеспрямований процес залучення до світової культури за допомогою рідної та іноземних мов, коли іноземна мова виступає як засіб пізнання світу, набуття спеціальних знань, засвоєння культурного, історичного та соціального досвіду різних країн та народів. Метою статті є аналіз та узагальнення ідей важливості білінгвальної міжкультурної освіти як засобу забезпечення ефективної міжкультурної взаємодії. Методи дослідження: аналіз та систематизація педагогічних робіт, які дозволили виявити концептуальні міркування щодо двомовної міжкультурної освіти як важливої передумови ефективної міжкультурної взаємодії. Для вітчизняної науки і практики доцільним є використання ідей зарубіжного досвіду білінгвального міжкультурного навчання.

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВОКАЛУ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2023-10-30T12:15:29+02:00

У статті схарактеризовано поняття «критерій», «показник», «рівні». Виокремлено й описано критерії, показники та рівні сформованості етнокультурної компетентності (далі – ЕКК) майбутніх учителів музики й учителів музичного мистецтва. На підставі проаналізованих праць розроблено авторські компоненти, критерії, показники й рівні сформованості етнокультурної компетентності майбутнього викладача вокалу. Серед компонентів ЕКК майбутнього викладача вокалу диференційовано мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційний, рефлексивний. Виокремлено критерії та показники: для мотиваційно-ціннісного критерію показниками слугують зацікавленість культурою і музичним мистецтвом представників різних етносів, сформованість етнокультурних цінностей, сконцентрованих у музичному мистецтві; для етнокогнітивного критерію – рівень знань про етнокультурну компетентність майбутнього викладача вокалу, знання специфіки професійної діяльності в умовах етнокультурного середовища; для операційного критерію – готовність до виконання етнокультурних зразків музичного мистецтва та вміння застосовувати етнокультурні знання в процесі професійної діяльності майбутнього викладача вокалу в умовах етнокультурного середовища; для рефлексивного критерію – сформованість здатності особистості до рефлексії (самооцінювання) і сформованість та вияв особистісних якостей (толерантність, співпереживання, культура міжнаціонального спілкування). Розмежовано три рівні сформованості етнокультурної компетентності. Конструктивний (високий) рівень, для якого характерна творча особиста мотивація до професійної діяльності, готовність до засвоєння етнокультурних цінностей, сконцентрованих у музичному регіональному фольклорі та національному вокальному мистецтві, зумовлює формування етнокультурної свідомості здобувачів на базі засвоєної системи етнокультурних цінностей. Репродуктивний (середній) рівень засвідчує здатність формувати етнокультурні знання, уміння та навички як усвідомлену операційну установку щодо засвоєння етнокультурних цінностей. Елементарний (низький) рівень фіксують у разі наявних елементарних умінь засвоювати зазначені цінності, що виявляється в контексті типового виконання програмних вимог вокальної підготовки.

ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ І СТУДЕНТІВ

2023-10-30T12:32:53+02:00

Актуальність проблематики статті полягає в необхідності модернізації системи фізкультурної освіти України через накопичення в ній низки проблем, посилених пандемією COVID-19 та російсько-українською війною, а також викликами нового післявоєнного часу. Мета дослідження: окреслення, аналіз та обґрунтування перспективних напрямів реформування і модернізації системи фізичного виховання в закладах середньої та вищої освіти на найближче та середньострокове майбутнє. Методи дослідження: аналіз літератури, спостереження за процесом фізичного виховання в закладах середньої і вищої освіти, аналізу і синтезу, прогнозування. В рамках модернізації шкільного фізичного виховання важливо здійснити перехід на його змішану соціально-особистісну модель, що сприятиме кращому задоволенню соціальних запитів і забезпеченню більш гармонічного розвитку особистості школярів, забезпечити розробку та апробацію сучасних гнучких навчальних програм, впровадження нових модулів зі специфічними видами рухової діяльності, повернути навчальні нормативи фізичної підготовленості, активніше залучати учнів до позаурочних форм фізичної культури, змінити систему оцінювання успішності, перейти до індивідуалізованих методів контролю фізичного розвитку учнів. У системі фізичного виховання студентів закладів вищої освіти необхідно визначитися з питомою вагою обовʼязкової та добровільної форм у викладанні фізичної культури, вжити заходів з підвищення творчого потенціалу студентів, регулярного проведення фізкультурних заходів, студентських флешмобів, днів здоровʼя і туризму, застосовуючи при цьому інтегральний підхід та інноваційні технології. Характер модернізації системи фізичного виховання школярів і студентів повинен бути безперервним і передбачати швидке реагування на всі процеси, що відбуваються й відбуватимуться в Україні і в світі.

ОСНОВНІ ЕТИЧНІ ЦІННОСТІ ТА МОРАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ВЧИТЕЛЯ ЩОДО УЧНІВ

2023-10-30T12:43:34+02:00

Метою статті є проаналізувати основні етичні цінності вчителя та водночас вказати на моральні обов’язки вчителя по відношенню до учнів. Методи дослідження: теоретичний метод – аналіз наукової літератури та практичного досвіду з досліджуваної проблеми. У статті розглянуто цінності людини в цілому та цінності вчителя. Цінності для вчителя ‒ це джерело мотивації, сенс життя і цілі, яких він хоче досягти в житті. Далі увагу зосереджено на особистості вчителя з точки зору професійної, медичної та моральної компетентності. Моральні зобов’язання вчителя перед учнями мають вирішальне значення для реалізації професії вчителя. Моральні вимоги суспільства до вчителя можна виразити наступними словами: поважати, підтримувати і любити кожного учня.

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ, СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

2023-10-30T12:53:28+02:00

У міжнародному просторі соціальне благополуччя є основою демократичного та соціально справедливого суспільства. Цілі Сталого Розвитку передбачають створення недискримінаційного, рівноправного та інклюзивного суспільства. Вітчизняним законодавством визначено соціальні послуги, які сприяють цьому. Відтак, надання таких послуг, як соціальна реабілітація, соціальна адаптація та соціальна інтеграція спрямовані на створення соціального благополучного суспільства. Саме тому метою статті є розкриття сутності цих понять та встановлення взаємозв’язку між поняттями соціальна реабілітація, соціальна адаптація та соціальна інтеграція. Для досягнення поставленої мети було використано теоретичний метод – аналіз та синтез наукової літератури та нормативно-правової бази з метою їх структурування та узагальнення. Взаємозалежність соціальної реабілітації, соціальної адаптації та соціальної інтеграції відслідковується на законодавчому рівні. Окрім цього, вітчизняні дослідники також вбачають взаємозв’язок між цими послугами, метою яких є допомогти особистості налагодити взаємовідносини із соціальним середовищем.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2023-10-30T13:12:04+02:00

Мета статті ‒ визначити сутність поняття «інновації», проведено комплексний аналіз сучасних інноваційних освітніх технологій, що використовуються для підвищення якості освіти, розглянути законодавчу базу в галузі освіти та у сфері інноваційної діяльності. Методи дослідження: аналіз наукової літератури, систематизація та узагальнення дослідницьких матеріалів, що дозволи виявити стан проблеми застосування інноваційних технологій в сучасному освітньому процесі; педагогічне спостереження та систематизація з метою отримання результатів дослідження щодо активного запровадження інноваційних педагогічних технологій, методів та прийомів у системі вищої освіти. Наведено класифікацію інновацій. Показано роль інновацій у сфері освіти у розвитку економіки. Розглянуто сучасні освітні та педагогічні технології. Показано основні напрямки впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сферу освіти. Проаналізовано інноваційні методи та освітні технології: електронне навчання, блокчейн, технології інтерактивного навчання, VR, технології доповненої реальності, мультимедійні технології.

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ПРОЕКТУ З ВИКОРИСТАННЯМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПРИ ВИКЛАДАННІ ЯПОНСЬКОЇ МОВИ СТУДЕНТАМ-ФІЛОЛОГАМ

2023-11-02T13:11:57+02:00

Актуальність досліджуваної теми визначається кількома чинниками, які впливають на сучасну освіту загалом, і на мовну підготовку студентів, зокрема. Це впровадження методу науково-дослідного проекту з використанням штучного інтелекту для викладання японської мови студентам-філологам, яке визначається кількома ключовими чинниками, що впливають на сучасну освіту та мовну підготовку студентів. Швидкі темпи розвитку ІКТ і штучного інтелекту потребують знань японської мови, що надає молоді можливості для міжнародної співпраці, академічної мобільності та підвищує їхній потенціал на ринку праці, тому є актуальним і важливим для вивчення іноземної мови, зокрема такої складної як японська мова, яка вимагає від студентів докласти чимало зусиль. У статті пропонується окремі методи, зокрема метод проектів із використанням штучного інтелекту для поєднання академічних досліджень та практичного досвіду, створюючи, таким чином, інноваційний підхід до вивчення японської мови та формування міжкультурних компетенцій здобувачів освіти. Це відповідає потребам сучасного світу та сприяє професійному та культурному розвитку студентів-філологів. Метою статті є обґрунтування використання методу науково-дослідного проекту з використанням штучного інтелекту для викладання японської мови студентам-філологам. У результаті дослідження зроблений висновок, що науково-дослідні проекти, спрямовані на використання штучного інтелекту при викладанні японської мови та літератури, мають перспективи. Вони можуть бути відповіддю і вирішенням проблем, які існують у освітньому процесі та повʼязані з викладанням іноземних мов та літератур відповідних регіонів. У майбутньому перспективим є створення методичної системи впровадження методу проекту з використанням ШІ з подальшою перевіркою результативності такого методу при вивченні японської мови та літератури у закладах вищої освіти.

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНИХ НАВИЧОК В УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

2023-11-02T13:19:24+02:00

Статтю присвячено сутності формування соціально-емоційного навчання у контексті розвитку емоційного інтелекту учнівської молоді в сучасній школі. Схарактеризовано виміри та рівні соціально-емоційного та етичного навчання. Обґрунтовано значення впровадження елементів соціально-емоційного та етичного навчання під час здобуття академічних знань учнів. Метою статті є теоретичне обґрунтування організаційно-змістових умов розвитку соціально-емоційних компетентностей в учнівської молоді, надати рекомендації з впровадження соціально-емоційного навчання для учнівської молоді. Для використання вивчених завдань застосовувалися теоретичні методи дослідження, а саме аналіз психолого-педагогічних, соціологічних джерел, синтез, узагальнення, систематизація. В статті висвітлена наукова новизна дослідження а саме, обґрунтовано соціально-психологічні умови формування соціально-емоційних навичок учнівської молоді; уточнено зміст, структуру, виміри та рівні формування соціально-емоційних навичок учнівської молоді. Стаття містить список цінних навичок учнівської молоді, які позитивно сприятимуть формуванню соціально-емоційних компетенцій.

ЕКОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ У США

2023-11-02T13:26:37+02:00

Вирішення проблеми глобальної екологічної кризи зумовлює не тільки модифікацію технологій виробництва, а й зміни в житті людей, їх свідомості та ставленні до природи. Відповідність цінностей нової культури, людини постіндустріального суспільства глобальним екологічним законам, вимагає цілеспрямованої екологічної підготовки. Відтак, провідна роль у цьому процесі належить освітній системі. Цінний досвід екологічної освіти накопичений у США. Його вивчення та впровадження кращих практик в українську освітню сферу дає можливість підвищити рівень екологічної культури майбутніх учителів. Мета статті – вивчити досвід екологічної підготовки майбутніх педагогів у вищій школі США. Методи дослідження: аналіз наукової літератури, систематизація (для з’ясування ключових понять дослідження), вивчення освітніх програм (з метою з’ясування їх екологічного наповнення), порівняння, узагальнення (для формування авторських висновків). Вивчено особливості екологічної підготовки майбутніх учителів у деяких університетах США (Портлендському, Орегонському та ін.). Досліджено зміст освітніх програм та з’ясовано їх екологічне наповнення. Проаналізовано діяльність університетських структур, яка спрямована на підвищення екологічної культури майбутніх педагогів. Визначено напрями екологізації навчання здобувачів, які можуть бути реалізовані в українських ЗВО: формування системи неперервної екологічної підготовки вчителів у вищій школі; створення в університетах спеціальних структур (центрів, об’єднань, асоціацій) екологічного спрямування, функціями яких є розробка міждисциплінарних освітніх програм екологічного змісту для майбутніх учителів різних спеціальностей, підготовка навчально-методичних матеріалів до екологічних курсів, проведення екологічних заходів.

ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ ГРУПИ РИЗИКУ: ПЕРЕВАГИ ТА ТРУДНОЩІ

2023-11-02T13:31:32+02:00

Проблема використання ефективних форм та методів роботи з дітьми групи ризику є актуальною на сьогодні, адже військовий стан в країні породжує збільшення кількості вразливих груп населення серед яких опиняються діти. Мета статті спрямована на розкриття особливостей використання ігрових технологій у роботі з дітьми групи ризику та виокремленні переваг та труднощів їх використання на сучасному етапі. Для вирішення поставленої мети використано методи аналізу літературних джерел, синтезу й узагальнення для уточнення ключових понять дослідження, порівняння наукових підходів до проблеми. Розкриваючи зміст ключового поняття зроблено висновок, що діти групи ризику це незахищена соціальна категорія населення, які опинилися у складних життєвих обставинах, що заважає їм успішно соціалізуватись у суспільстві. Вивчивши різноманітність підходів до класифікації дітей групи ризику за основу взято поділ дітей з відхиленням у викривленні моральних норм та дітей, з відхиленнями в емоційній і вольовій сферах. Визначаючи роль гри у соціалізації та розвитку дітей в дослідженні подано дефініцію «ігрові технології», як сукупність форм, засобів, прийомів застосування гри у роботі з дітьми. Досліджено найбільш ефективні ігрові технології у соціальній роботі з дітьми групи ризику. Враховуючи тематику заявленої проблеми розкрито особливості застосування технології ділової гри, технології конструювання творчих справ, технології сюжетно-рольової гри та настільні ігрової технології. На основі проведеного теоретичного дослідження виділено переваги й труднощі використання ігрових технологій у роботі з дітьми групи ризику. Серед переваг використання ігрових технологій у роботі з дітьми групи ризику зазначено: варіативність ігрових технологій; результативність застосування ігрових технологій з дітьми групи ризику; зацікавленість та активна участь дітей в іграх; встановлення неформальних стосунків між учасниками гри, наближеність гри до умов життя. Серед труднощів виділено: недоцільність застосування тієї чи іншої ігрової технології у конкретній ситуації; необхідність високої підготовленості соціальних працівників під час проведення гри; створення безпечного й сприятливого простору для проведення гри.

ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНИХ МОВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2023-11-02T17:03:18+02:00

Із зростаючим впливом технологій на освіту, цифрова компетентність стає ключовим фактором успішного викладання та навчання іноземних мов. Мета дослідження: розглянути основні аспекти цифрової компетентності викладачів іноземних мов, такі як знання комп’ютерних програм, використання Інтернет-ресурсів, інтеграція мультимедійних засобів у навчальний процес та ефективне використання цифрових інструментів для оцінювання та співпраці зі студентами. Методи дослідження: аналіз, синтез і систематизація наукової літератури з педагогіки, психології, енциклопедично-довідкових, навчально-методичних видань, інформаційних ресурсів мережі Інтернет ‒ для з’ясування, порівняння й зіставлення підходів у напрямі окресленої проблеми; виявлення тенденцій цифровізації вищої освіти. Автори пропонують систематичний підхід до розвитку цифрової компетентності викладачів іноземних мов, враховуючи індивідуальні особливості, потреби та рівень підготовки педагогів. Автори звертають увагу на перешкоди, з якими стикаються викладачі при впровадженні цифрових інструментів у свою роботу, такі як недостатність ресурсів, боязнь нових технологій або обмежений доступ до навчальних платформ. На основі отриманих даних робляться висновки про значущість цифрової компетентності для викладачів іноземних мов та її вплив на розвиток іноземної мови студентів, їх мотивацію та залучення до навчального процесу.

ОРГАНІЗАЦІЯ СПРИЯТЛИВОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ДІТЕЙ ГРУПИ РИЗИКУ В США

2023-11-02T17:15:01+02:00

В статті розглядається проблема відхилень у поведінці неповнолітніх групи ризику. Мета статті – виявити вплив сприятливого освітнього середовища на поведінку девіантних неповнолітніх Використані методи дослідження (вивчення наукової літератури, аналіз, систематизація, конкретизація, узагальнення) дали можливість виявити і проаналізувати можливості впливу сприятливого освітнього середовища на поведінку неповнолітніх групи ризику, які пропонуються науковцями США. Відзначається, що серед інших шляхів подолання відхилень у поведінці неповнолітніх групи ризику вченими розглядаються можливості створення такого освітнього середовища, в якому в повній мірі реалізується виховний вплив колективу на особистість. Вивчення досліджень педагогів США свідчить, що в педагогіці країни вже нагромаджено певний досвід виховання неповнолітніх в дусі колективізму. Зокрема, ідея заміських таборів і скаутського руху, що є однією із традиційних форм організації виховного простору в Америці, знаходить нове звучання в контексті її значимості для процесу подолання девіантної поведінки підлітків у колективі. Сприятливе освітнє середовище створюється для неповнолітніх з девіантною поведінкою, яким важко навчатися в традиційних освітніх закладах і вони часто припиняють навчання, також шляхом соціальної інклюзії. Інклюзія дітей з девіантною поведінко реалізується за допомогою альтернативної освіти, яка в США представлена альтернативними школами (державними або приватними); альтернативними навчальними програмами, які можуть діяти в звичайних традиційних школах; оригінальними стратегіями викладання, спрямованими на засвоєння знань всіма учнями. Що стосується альтернативних шкіл для неповнолітніх групи ризику, то серед них варто назвати: чартерні школи, магнітні школи, контрактні школи, виправні школи, полікультурні школи, змішані школи, ваучерні програми, домашнє навчання.

СОЦІАЛЬНІ ПРОЄКТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

2023-11-03T13:13:52+02:00

Політична та соціально-економічна ситуація в країні швидкого реагування на вирішення соціальних проблем шляхом впровадження інновацій у діяльність фахівців соціальної сфери державного та громадського секторів. Мета дослідження полягає в аналізі соціальних проектів як інноваційних інструментів розвʼязання або мінімізації соціальних проблем у соціальній роботі. Методи дослідження: аналіз і синтез наукової літератури з метою дослідження видів соціальних інновацій та особливостей внутрішніх інновацій (соціальних проектів) як інструментів інноваційної діяльності в соціальній роботі. Охарактеризовано зовнішні (управлінські, радикальні) та внутрішні нововведення (соціальні проєкти), визначено переваги останніх: швидкість реагування на ситуацію, адресність, врахування особливостей та інтересів окремих осіб, груп, громад, можливість легше впроваджувати власні інновації, ніж запропоновані іншими. У статті представлено класифікації ідей соціальних проектів за критерієм новизни (абсолютна та відносна новизна). Розкрито шляхи розвитку проекту після припинення фінансування: використання втіленої ідеї у вигляді інноваційних матеріальних або ідеальних продуктів (сценарії заходів, ігри, методики, технології, соціальна реклама тощо) у подальшій діяльності; усунення помилок, корекція та вдосконалення ідеї (проєкту), розробка на основі модифікованої ідеї нового проекту; дифузія проектної ідеї в інші сфери; пошук принципово нових ідей, рішень для розробки нових соціальних проектів. Акцентовано увагу на тому, що за роки незалежності України у соціальній роботі реалізована велика кількість соціальних проектів державними та громадськими організаціями. Ці проекти містять велику кількість інноваційних ідей, авторських розробок та інноваційних продуктів, які можуть бути частково або повністю модифіковані та пристосовані до нових умов. Сьогодні виникає потреба створення ресурсу (платформи), на якій інноватори свідомо безкоштовно можуть ділитися власними ідеями та продуктами, що дасть можливість обʼєднатися особам з активною громадянською позицією для спільного вирішення соціальних проблем у країні.

ОЦІНКА, ДОБІР ТА РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ЗАСАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ

2023-11-03T13:20:06+02:00

Актуальність статті зумовлена тим, що на теперішній час в соціальних організаціях бракує кваліфікованих управлінських кадрів – соціальних менеджерів. Стаття має на меті, з одного боку, обґрунтування доцільності оцінки, добору та розвитку персоналу соціальних організацій на засадах єдиної універсальної характеристики – професійної надійності працівників, а з іншого боку, визначення професійних компетентностей соціальних менеджерів, необхідних для ефективного здійснення трудової функції, пов’язаної з управлінням персоналом в цілому, а також з оцінкою, добором та розвитком персоналу, зокрема. Для проведення дослідження використовувались методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, систематизації. В статті обґрунтовано, що універсальною характеристикою, яка дозволяє не тільки прийняти однозначне рішення, але й уніфікувати саму процедуру добору персоналу є професійна надійність. На основі аналізу Професійного стандарту «Соціальний менеджер» в статті схарактеризовано професійні компетентності соціального менеджера в аспекті оцінки, добору та розвитку персоналу соціальних організацій. Доведено, що підготовка майбутніх соціальних менеджерів з урахуванням відповідного професійного стандарту забезпечує одночасно формування їхньої здатності до: проведення процедури діагностування персоналу на професійну надійність за описаною методикою; прийняття однозначного рішення щодо відповідності кандидатури вакантній посаді в соціальній організації; подальшого розвитку працівників залежно від стану прояву їхньої професійної надійності.

РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

2023-11-03T13:26:35+02:00

Науково-дослідна робота є складовою професійної діяльності педагога, яка спрямована на пізнання і перетворення педагогічної дійсності на основі досягнень науки та застосування наукових методів. Результатом такої діяльності є розвиток дослідницької компетентності. Мета статті – дослідити проблему формування дослідницької компетентності студентів у вищій школі європейських країн. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, систематизація (для з’ясування ключових понять дослідження), компаративний аналіз (з метою визначення особливостей розвитку дослідницької компетентності студентів у європейській вищій школі), узагальнення (для формування авторських висновків). На основі узагальнення наукових підходів (особистісного, діяльнісного, компетентнісного, системного, знаннєвого, процесуально-технологічного) дослідницьку компетентність визначено як інтегральну якість особистості, яка передбачає володіння вміннями і способами дослідницької діяльності з метою пошуку знань для вирішення освітніх проблем і побудови процесу навчання. Вивчення особливостей формування дослідницької компетентності студентів у вищій школі Німеччини, Великої Британії, Франції засвідчує про її системність та неперервність. Цей процес реалізується поетапно через навчально-дослідницьку роботу студентів на молодших курсах та наукову діяльність на старших курсах навчання. Загальною тенденцією процесу формування дослідницької компетентності майбутніх педагогів у зарубіжній вищій школі є раннє залучення студентів до науково-дослідницької діяльності. Її ефективній організації сприяють певні педагогічні умови (цілеспрямоване заохочення здобувачів до досліджень, посилення міждисциплінарності) та застосування активних форм і методів навчання: співбесід, практикумів, семінарів, ділових ігор, аналізу ситуацій, практики, стажування, самостійної роботи.

ІМЕРСИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НАВЧАННЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

2023-11-03T13:33:56+02:00

Мета статті: порівняльний аналіз традиційного, імерсивного середовищ навчання та дистанційного навчання. Обґрунтовано основні складники імерсивного середовища навчання: віртуальна реальність, доповнена реальність, змішана реальність 360-градусне відео, багатокористувацькі ігри, інтерактивні симуляції. Для порівняння традиційного, імерсивного середовища навчання та дистанційного навчання було обрано одинадцять характеристик: особливості фізичного середовища, роль вчителя, роль учня, переваги, недоліки, технології, досвід, засвоєння знань, мотивація, особливості захоплення/занурення, доступність, глибина занурення в навчання. Виокремлено загальні проблеми використання імерсивного середовища навчання, зокрема: дискомфорт, неточності у відстеженні об’єктів, труднощах у використанні обладнання. Обґрунтовано фактори, що перешкоджають ефективному впровадженню імерсивного навчання в освітню практику, а саме: складність змісту природничо-математичних предметів та абстрактність теоретичного матеріалу, обмежена кількість годин на вивчення тем і закріплення навичок та формування компетентностей, довготривалий період дистанційного та змішаного навчання, що став результатом сучасних освітніх викликів. Подальшого дослідження потребує обґрунтування цифрового впливу на освітній процес в закладах загальної середньої освіти, обґрунтування поняття імерсивного навчання, принципів та підходів занурення в навчання, етапів занурення, форм і методів реалізації занурення.

ВИОКРЕМЛЕННЯ ЕТАПІВ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

2023-11-03T13:38:18+02:00

Вагоме значення для рестроспекційного аналізу має розроблення періодизації, що прогнозує виокремлення етапів розвитку професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури. Метою дослідження є виконати теоретичний аналіз особливостей виокремлення етапів періодизації і маркерів, що засвідчують початок етапів розвитку професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури, з’ясувати їхню специфіку. Для студіювання порушеної проблеми застосовано методи аналізу, синтезу та узагальнення, що вможливили порівняльний аналіз підходів до виокремлення етапів й основних маркерів етапів розвитку професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури. Аналіз маркування етапів розвитку професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури засвідчує, що лише в поодиноких випадках дослідники чітко описують маркери для фіксації етапів (Т. Атрощенко, Т. Бондар, І. Гайдай, Л. Пасічник, О. Шквир). У більшості відрефлектованих праць відсутнє маркування диференційованих етапів. Виокремлені авторами маркери слугують для позначення етапу в межах розробленої періодизації. Критерієм для розмежування маркера є значущість його впливу на розвиток наступного етапу. Маркери засвідчують початок нового етапу розвитку та вможливлюють порівняння історичних змін у розвитку освіти. Результати дослідження показують, що об’єктивним маркером є нормативно-правова база, оскільки ухвалення законів сприяє розвитку нового етапу та прогнозує зміни у функціюванні вітчизняної освіти.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

2023-11-03T13:42:54+02:00

Стаття присвячена проблемі підготовки педагогічних кадрів у США. Відзначається, що сьогодні в США звертається значна увага не тільки на підготовку педагогічних кадрів, але й на підвищення їх кваліфікації в системі післядипломної освіти. Мета статті – розкрити особливості підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в системі післядипломної освіти США. Методи дослідження:вивчення американської наукової літератури, аналіз, систематизація, конкретизація, узагальнення отриманих даних. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів координується відповідними органами країни. Так, Міністерство освіти представляє собою державний орган, що несе відповідальність за реалізацію урядової політики в країні з широкого кола питань у сфері освіти. У його склад, поряд з іншими підрозділами входять: Національний центр статистики освіти, Національна рада педагогічних досліджень, Національний інститут освіти, Управління освіти, Фонд поліпшення вищої освіти, Бюро підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Основним підрозділом, що займається питаннями перепідготовки й підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у США, є Бюро підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Поряд з Міністерством освіти й підвідомчим йому Бюро підвищення кваліфікації в США існують інші федеральні державні й громадські установи, що займаються проблемами підвищення кваліфікації, але вони не підлеглі Міністерству освіти. Головні принципи, на яких будується система підвищення кваліфікації вчителів у США: безперервність; орієнтація на різноманіття форм і технологій підвищення кваліфікації і особистісного розвитку; участь різних категорій педагогічного персоналу у визначенні політики в галузі підвищення кваліфікації; обʼєднання всіх сторін, зацікавлених у професіоналізмі вчителів; визнання пріоритетності освіти й підвищення престижу вчительської професії в суспільстві; взаємозвʼязок системи підвищення кваліфікації й системи педагогічної освіти; орієнтація на оптимальне поєднання спеціально-предметних знань із професійно-педагогічними знаннями й уміннями; професіоналізм, компетентність; орієнтація на використання дослідницьких методів підвищення кваліфікації вчителів, на розвиток їхнього творчого потенціалу й ініціативи.

ДІАГНОСТИЧНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ВІРТУАЛЬНОЇ НАОЧНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2023-11-03T13:49:03+02:00

Мета статті: розроблення критеріїв та показників для визначення рівня готовності вчителя до використання засобів віртуальної наочності у професійній діяльності. Використано теоретичний аналіз наукових джерел для уточнення можливого діагностичного апарату дослідження, узагальнення наукових підходів з метою виокремлення суттєвих критеріїв та їх можливих показників, структурно-логічний аналіз поняття «готовність вчителя до використання засобів віртуальної наочності у професійній діяльності» для уточнення зв’язків між компонентами готовності та критеріями і показниками їх сформованості, порівняння і зіставлення для характеристики рівнів готовності вчителя до використання засобів віртуальної наочності у професійній діяльності. Для визначення ефективності системи підготовки майбутніх учителів математики та інформатики до використання засобів віртуальної наочності у професійній діяльності розроблено критерії та їх показники: ціннісно-орієнтаційний критерій (показник – ціннісні орієнтації на використання засобів віртуальної наочності у професійній діяльності); пізнавальний критерій (показник –цифрова обізнаність у засобах віртуальної наочності); технологічний критерій (показник – уміння використовувати засоби віртуальної наочності для створення дидактичних матеріалів); професійно-діяльнісний критерій (показники – уміння розробляти уроки з використанням засобів; уміння критично оцінювати засоби віртуальної наочності з урахуванням потреб організації освітньої діяльності); особистісний критерій (показники – здатність до критичного аналізу; здатність до самоосвіти; рефлексія). Розроблений діагностичний апарат дає можливість емпірично через педагогічний експеримент підтвердити ефективність розробленої педагогічної системи підготовки майбутніх учителів математики та інформатики до використання засобів віртуальної наочності у професійній діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ РОЛЬОВИХ ІГОР У НАВЧАННІ ІНФОРМАТИКИ УЧНІВ БАЗОВОЇ CЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

2023-11-03T14:00:39+02:00

Одним із шляхів формування й розвитку соціальних умінь у сучасних школярів є їх залучення до виконання завдань в рамках рольових ігор. Незважаючи на численні дослідження впливу рольових ігор та їх можливостей для розвитку учнів загальної середньої освіти, в процесі навчання інформатики недостатньо уваги приділяєтсья розвитку саме соціальних умінь, отже тема роботи не втрачає своєї актуальності. Висвітлення впливу застосування рольових ігор в процесі навчання школярів інформатики, зокрема, основ програмування, на розвиток соціальних умінь, складає мету статті. Для дослідження були застосовані такі методи науково-педагогічного дослідження: аналіз і синтез наукової літератури з питань впливу рольових ігор на розвиток соціальних навичок; дефініційний аналіз базових понять дослідження, теоритчне узагальнення. Розглянуто особливості і переваги рольових ігор у навчанні учнів. Схарактеризовано педагогічний потенціал ігрових технологій у навчанні інформатики – рольові ігри є дієвим способом отримання практичного досвіду, можуть виконувати профорієнтаційну функцію, є засобом формування й розвитку соціальних умінь, можуть виконувати інтеграційну роль і сприяти формуванню цілісних уявлень школярів щодо змісту інформатики. Визначено вимоги до завдань, які можуть бути реалізовані шляхом організації рольових ігор. Наведено приклад рольової гри з основ програмування «ІТ-компанія», схарактеризовано загальний зміст гри, розкрито діяльність учасників на кожному з етапів гри, основний результат.

МЕТОДИЧНА РОБОТА ВЧИТЕЛЯ ЯК КОМПОНЕНТА ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ «СЕРЕДНЯ ОСВІТА (ІНФОРМАТИКА)»

2023-11-03T14:10:04+02:00

Метою статті є визначення змісту і функцій методичної роботи вчителя інформатики, обґрунтування необхідності її відображення в циклі дисциплін професійної підготовки ОПП «Середня освіта (Інформатика)». Методи дослідження: бібліосемантичні (аналіз, узагальнення науково-теоретичних відомостей з метою вивчення проблеми); системно-аналітичні (аналіз через синтез, міркування за аналогією для представлення основного матеріалу); соціологічні (анкетування студентів четвертого курсу, спостереження за їх навчанням, вивчення результатів); статистичні методи (аналіз і систематизація експериментальних даних, наочне їх представлення). Розглянуто методичну роботу вчителя інформатики як компоненту професійної діяльності, визначено її як систему взаємопов’язаних і взаємозумовлених дій, що спрямовані на компетентне цілепокладання, планування та організацію освітнього процесу з інформатики, а також на підвищення особистого творчого потенціалу, професійної майстерності. Мета методичної роботи формується з цілей освіти та вивчення інформатики, засоби – з принципів і змісту педагогічної діяльності, а результати – із мети і завдань проектування, організації і реалізації процесу вивчення певної змістової лінії інформатики. Методична робота повинна бути педагогічно доцільною за виконанням, творчою за змістом, виваженою за вибором способів й інструментів навчання. Методична робота вчителя повинна якнайширше відображатися в освітньо-професійній програмі «Середня освіта (Інформатика)», зокрема в результатах навчання студентів, у доборі дисциплін обов’язкового і вибіркового компонентів, створенні професійно орієнтованого навчального середовища.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД УПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ ЯК ЗАСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЙКРАЩИХ ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ

2023-11-03T14:15:34+02:00

Актуальність проблеми дослідження визначена необхідністю прискорити процес упровадження в Україні соціального замовлення. Мета статті: аналіз міжнародного досвіду соціального замовлення послуг для дітей та їхніх сімей в системі надання соціальних послуг в найкращих інтересах дитини. У статті використано теоретичний аналіз сучасної наукової літератури українських та зарубіжних дослідників з теми дослідження, методи узагальнення й систематизації для поглиблення розуміння соціального замовлення, сучасних трендів в системі надання соціальних послуг, а також специфіки закупівлі соціальних послуг органами місцевої влади від недержавних надавачів в країнах ЄС. Дослідницька увага приділена тому, що у процесі соціального замовлення повноваження щодо захисту дітей не можуть бути делеговані, тобто місцеві органи влади мають залишатись єдиним відповідальним органом за ключові рішення в найкращих інтересах дитини.

ЗМІСТОВО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ

2023-11-04T15:32:31+02:00

Конкурентоспроможність педагога – це показник успішної професійної діяльності, здатність бути затребуваним через низку особистісно-професійних якостей, які зумовлюють високий рівень фаховості в освітній сфері. Результативність формування конкурентоспроможності майбутнього вчителя математики буде вищою за умови цілеспрямованої, системної підготовки у вищій школі, зокрема, через реалізацію відповідного змістово-технологічного забезпечення. Мета статті – охарактеризувати зміст, форми, методи і технології процесу формування конкурентоспроможності майбутніх учителів математики. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, систематизація (для з’ясування ключових понять дослідження), впровадження результатів дослідження в практику, спостереження, узагальнення (з метою формування авторських висновків). Встановлено, що конкурентоспроможність вчителя математики формується протягом усього періоду професійної підготовки у ЗВО, зокрема в процесі науково-дослідницької діяльності, що містить три складові: освітню, практико-професійну і дослідницько-інноваційну. Освітня складова передбачає формування конкурентоспроможності майбутніх педагогів під час аудиторного навчання (через застосування низки технологій, форм і методів – ігрових, проблемних, кейсів, дискусії, ігор, портфоліо, підготовки наукових робіт, виконання соціально-педагогічних досліджень) і позааудиторної роботи (зустрічі з провідними педагогами, дослідниками, екскурсії). Практико-професійна складова передбачає дослідницьку спрямованість студентських практик – пропедевтичної і педагогічної. Дослідницько-інноваційна складова уможливлює роботу здобувачів у наукових гуртках, студентському науковому товаристві, конференціях, конкурсах наукових робіт, олімпіадах, академічній мобільності, грантах, виконанні соціально-педагогічних досліджень.

ДОСЛІДНИЦЬКА СПРЯМОВАНІСТЬ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ У НІМЕЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

2023-11-03T14:27:56+02:00

Вища школа Німеччини характеризується тенденцією до формування освітнього простору, якому притаманне органічне поєднання навчання студентів і науково-дослідницька діяльність. Залучення здобувачів до наукових досліджень сприяє формуванню в них стійкого інтересу до майбутньої професії, активної життєвої позиції, мотивів реалізації власного потенціалу, саморозвитку та самовдосконалення протягом життя. В Німеччині сформовано методологічний та технологічний потенціал, розроблено ефективні форми і методи організації науково-дослідної діяльності студентів, в тому числі в процесі практики, що становить певний інтерес для вітчизняних досліджень. Мета статті – проаналізувати особливості практичного навчання студентів у вищій школі Німеччини як засобу формування їх дослідницької компетентності. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, систематизація (для з’ясування ключових понять дослідження), компаративний аналіз (з метою виявлення особливостей практичного навчання у вищій школі Німеччини і його дослідницької складової), узагальнення (для формування авторських висновків). Встановлено, що дослідницьке навчання студентів-педагогів під час практики уможливлюється через забезпечення її послідовності і модульності. Орієнтаційна практика проходить на базі університету, професійна польова (референдаріат) – відбувається в Центрі практичної підготовки майбутніх учителів. Німецька модель практичного навчання студентів передбачає п’ять складових (блоків): 1) суб’єктно-інституційний; 2) функціонально-практичний; 3) змістово-цільовий; 4) процесуально-технологічний; 5) контрольно-оцінний. Визначено, що формування дослідницьких навичок відбувається через застосування таких форм і методів: семінар, консультація, дискусія, аналіз випадку, індивідуальне завдання, рефлексія результатів діяльності, портфоліо.

РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

2023-11-03T14:34:04+02:00

Умови воєнного стану створюють не сприятливі умови для освіти та розвитку дітей, але одночасно спонукають до пошуків інноваційного інструментарію. Темпоральні виклики детермінують необхідність розвивати цифрову компетентність у молодших школярів. Крім того, вміння використовувати цифрові ресурси зумовлена і вимогами до професійної майстерності сучасного педагога, адже на сьогодні володіння основами комп’ютерної грамотності є підґрунтям освітньої діяльності. Відтак, збільшується значення неформальної освіти у формуванні цифрової компетентності, зокрема у літніх таборах. Мета дослідження – представити педагогічний інструментарій розвитку цифрової компетентності молодших школярів в умовах воєнного стану на основі досвіду роботи літнього табору «IT for Kids». Зокрема, методи і форми роботи з найбільш популярними сучасними ІТ-технологіями, засоби їх практичного використання. Методи дослідження: аналіз наукових джерел та психолого-педагогічних досліджень, практичний досвід роботи в літньому таборі «ІТ for Kids»; емпіричні методи, включаючи спостереження та аналіз навчальних програм і матеріалів. Представлено здобутки практичного досвіду авторів з розвитку цифрових навиків дітей шкільного віку у роботі літнього табору «IT for Kids», який організовано ГО «Мегасоціум» у співпраці з Центром інформаційних технологій ДВНЗ «УжНУ» за підтримки міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді Словацька Республіка» (PIN SK). Освітній контент включав основи комп’ютерної грамотності, кібербезпеки, безпеки в інтернеті, медіаграмотності, програмування, робототехнікою. Основні освітні цілі дослідження: визначення ключових аспектів цифрової компетентності, апробація педагогічного інструментарію, дієвого в умовах воєнного конфлікту; аналіз наукових досліджень та європейських практик; оцінка ефективності застосування цих методів та підходів в освітньому процесі; проєктування подальшої роботи з розвитку ІТ компетентності в умовах неформальної освіти; окреслення перспективності та можливостей розвитку цифрових навиків дітей шкільного віку через літні табори.

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ З ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2023-11-04T10:57:52+02:00

Підготовка фахівців за умов сучасного інформаційного суспільства вимагає від них певного рівня фахової компетентності. Проблема формування та розвитку фахової компетентності майбутніх фахівців з інформаційних технологій залишається актуальною. Пропонується здійснення процесу розвитку даної якості у межах моделі формування фахової компетентності, одним із етапів реалізації якої є діагностика початкового стану фахової компетентності. У статті уточнено поняття «критерій», «показник», «рівень»; визначено загальні вимоги до критеріїв. На основі аналізу науково-педагогічних досліджень, нормативних документів, досвіду професійної підготовки виділено критерії сформованості фахової компетентності майбутніх ІТ-фахівців, які відображають її структурні компоненти: мотиваційний (рівень сформованості мотивів, потреб, цінностей щодо виконання професійної діяльності), змістовий (наявність системи знань з галузі інформаційних технологій), технологічний (ступінь практичного застосування знань і умінь під час вирішення професійно-орієнтованих завдань) та суб’єктний (професійно-важливі якості майбутнього фахівця з інформаційних технологій та здатність до рефлексії освітньої і професійної діяльності). Сформульовані критерії надали можливість визначити відповідні показники. Виокремлено та обґрунтовано чотири рівні сформованості фахової компетентності майбутніх ІТ-фахівців: репродуктивний (початковий), свідомий (середній), продуктивний (достатній) та творчий (високий). Подальшим напрямом досліджень з цієї проблеми є розширення діагностичного апарату щодо оцінки рівня сформованості фахової компетентності майбутніх ІТ-фахівців.

ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРИРОДНИЧОЇ ГАЛУЗІ

2023-11-04T11:04:29+02:00

Стаття присвячена проблемі формування професійної компетентності майбутніх фахівців природничої галузі. Метою статті є визначення напрямів успішного формування професійної компетентності майбутніх фахівців природничої галузі. Методами дослідження є теоретичні (аналіз наукових джерел, освітньо-професійних програм природничої галузі, сайтів та платформ організації дистанційного навчання, синтез, та узагальнення результатів); емпіричні (узагальнення педагогічного досвіду). У статті проаналізовано підходи вітчизняних науковців щодо визначення сутності поняття «професійна компетентність» та представлено авторську позицію сутності поняття «професійна компетентність майбутніх фахівців природничої галузі». З’ясовано, що професійна підготовка майбутніх фахівців природничої галузі у вишах здійснюється відповідно Стандартів вищої освіти України (галузь знань 10 Природничі науки). На основі теоретичного аналізу Стандартів вищої освіти України (галузь знань 10 Природничі науки), освітньо-професійних програм підготовки фахівців природничої галузі, досвіду організації освітнього процесу та здійснення професійної підготовки спеціалістів зазначеної галузі у Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна та Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди (за період 2021-2023 навчальних років) визначено пріоритетні напрями успішного формування професійної компетентності у мовах трансформації освіти та науки. Окреслено перспективи подальших досліджень.

РОЗВИТОК НАВЧАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2023-11-04T11:11:50+02:00

Стаття присвячена вирішенню проблеми формування та розвитку навчальної компетентності учнів в умовах воєнного стану. Навчальна компетентність – це загальна здатність учнів до навчання, яка забезпечується системою знань, умінь і досвіду самостійної навчальної діяльності, сформованою на основі позитивної мотивації та емоційно-цілеспрямованого ставлення до навчання. Стаття має на меті розкрити шляхи забезпечення процесу формування системи знань і досвіду навчальної діяльності учнів, необхідних і достатніх для повноцінного оволодіння ними навчальною компетентністю в умовах воєнного стану. Основними методами дослідження, використаними в даній статті, є: аналіз, узагальнення та систематизація шляхів забезпечення системи та досвіду навчальної діяльності учнів, необхідних і достатніх для повноцінного оволодіння ними навчальною компетентністю в умовах воєнного стану. Подолання освітніх втрат, зумовлених цією проблемою, потребує у навчальному процесі приділяти більше уваги формуванню та розвитку навчальної компетентності учнів, підвищенню їх мотивації до навчання, рівня самостійності у навчальній діяльності. Значна увага має бути приділена також вибору змісту освіти та освітніх технологій, які більш ефективно забезпечують системність знань і досвіду навчальної діяльності учнів, та необхідні й достатні для повноцінного оволодіння ними навчальною компетентністю в умовах воєнного стану.

РЕЗУЛЬТАТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УПРАВЛІНЦІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ У ВИМІРАХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ

2023-11-04T11:21:20+02:00

Розглянуто проблему підготовки майбутніх управлінців до використання електронного документообігу у вимірах знань та умінь. Узагальнено проблеми розвитку адміністрування та цифровізації роботи адміністративних одиниць. Обґрунтовано, що при впровадженні електронного документообігу для фахівців сфери управління важливими є такі знання та уміння: знання про електронну реєстрацію документів та вміння це здійснювати, знання про ідентифікацію документа та вміння ідентифікувати документи різних форматів; знання про функціонування системи паралельного виконання операцій та уміння паралельного виконання операцій з використанням спеціалізованого встановленого програмного забезпечення, а також з використанням хмарних сервісів; знання про особливості руху документа в системі адміністрування, знання обов’язків відповідальної особи; уміння створити/виконати документ (завдання) в кожен момент «життя» документа (процесу); знання баз даних, особливостей їх будови та управління; уміння працювати з базами даних, здійснювати ефективний пошук, оновлювати дані, робити звіти, уникати дублювання; знання методів пошуку документів у базі, уміння використовувати цифрові інструменти для пошуку документів за різними атрибутами; знання ієрархії в системі адміністрування, особливостей підпорядкованості документів і доступу до них, знання правил інформаційної безпеки, уміння оперувати документами з різними статусами і атрибутами, уміння контролювати рух документів.

ЕТАПИ І ПІДСИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОМУ УСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ СПІЛКУВАННІ МАЙБУТНІХ ЕКОЛОГІВ

2023-11-04T11:33:43+02:00

Статтю присвячено актуальній у методиці навчання германських мов проблемі обґрунтування етапів і розроблення підсистеми вправ для формування лексичної компетентності в професійно орієнтованому усному англомовному спілкуванні майбутніх екологів. Мета статті полягала в обґрунтуванні етапів і розробленні підсистеми вправ для формування лексичної компетентності в професійно орієнтованому усному англомовному спілкуванні майбутніх екологів. У процесі дослідження використано низку методів: аналіз наукових розвідок українських і закордонних дослідників; узагальнення, систематизація з метою виокремлення етапів формування лексичної компетентності; класифікація з метою укладання підсистеми вправ. Доведено, що ефективна організація формування лексичної компетентності вимагає обґрунтування етапів навчання й розроблення відповідної підсистеми вправ. До етапів формування лексичної компетентності в професійно орієнтованому усному англомовному спілкуванні майбутніх екологів віднесено: ознайомчий етап, етап автоматизації та етап застосування. Запропонована підсистема вправ представлена п’ятьма групами вправ: групою вправ на ознайомлення з лексичними одиницями, групою вправ на семантизацію лексичних одиниць, групою вправ на лексичне оформлення діалогічних і монологічних єдностей, групою вправ на лексичне оформлення діалогічних і монологічних висловлювань понадфразового рівня, групою вправ на лексичне оформлення діалогічних і монологічних висловлювань текстового рівня, а також низкою підгруп вправ.

ЛЮДИНА ПОКЛИКАННЯ, А НЕ ТИТУЛІВ: ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ І. ЮЩУКА

2023-11-04T11:39:51+02:00

Мета статті ‒ висвітлити етапи формування педагогічної спадщини І. Ющука – видатного українського мовознавця, літературознавця, педагога перекладача творів сербських, хорватських, лужицьких і словенських письменників, професора, автора понад тридцяти підручників і тридцяти навчальних посібників із української мови, автора граматико-фантастичної повісті «Троє на Місяці» та оповідання для дітей «Якось уранці», заслуженого діяча науки і техніки України, одного із фундаторів української «Просвіти» імені Тараса Шевченка, дослідника Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, члена Національної спілки письменників України, лауреата Всеукраїнської премії ім. Б.Грінченка, Всеукраїнської премії ім. І.Огієнка, премії ім. Д.Нитченка. Методи дослідження: пошуково-бібліографічний, біографічний, феноменологічний; загальнотеоретичні: аналіз і синтез, зіставлення, систематизація, опис, пояснення, узагальнення. На основі життєпису І. Ющука виокремлено ІV етапи формування його педагогічної спадщині. Досліджуючи постать мовознавця як педагогічну персоналію, зможемо визначити його роль в освітній царині та окреслити вагомий внесок, який становить значний етап у розвиткові українського мовознавства й педагогіки.

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

2023-11-04T11:48:21+02:00

З початком повномаштабного вторгнення загострилося питання потреби застосування інформаційних технологій (ІТ) в освітніх процесах. Українські учні, які вимушено знаходяться за кордоном через війну, зможуть безкоштовно: здобувати освіту за навчальними програмами МОН, отримати психологічну та емоційну підтримку, тощо. Мета статті: розкрити можливості використання ІТ в освітньому процесі. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових джерел та власного педагогічного досвіду для визначення переваг та обмежень використання ІТ в освітньому процесі), систематизація, узагальнення; емпіричні (спостереження). Використання ІТ в сучасній освіті розкриває нові можливості, які позитивно впливають на підвищення якості освіти, забезпечення доступу до освіти, індивідуальний підхід до навчання, розвиток нових освітніх інструментів та організацію освітнього процесу, професійне вдосконалення викладачів та розвиток здобувачів освіти.