Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота»

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ: ВІД КОНТРАБАНДИ ДО ГРОМАДСЬКОЇ УЧАСТІ

Дмитро Афанасьєв, Сергій Роман — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається амбівалентна природа соціального капіталу в контексті прикордонних практик, де він водночас може виступати ресурсом для відтворення нелегальної діяльності (контрабанди) та інструментом мобілізації громадянської участі. На основі міждисциплінарного підходу аналізується, як горизонтальні мережі довіри, взаємності та солідарності у прикордонних спільнотах забезпечують підтримку контрабандних стратегій, легітимізуючи їх як прийнятну форму соціально-економічної поведінки. Підкреслюється, що саме ці соціальні зв’язки за умови інституційної підтримки й ефективних механізмів залучення населення можуть бути трансформовані у ресурс розвитку громад, сприяти формуванню культури участі та посиленню довіри до легальних інститутів. Особлива увага приділена феномену «подвійної ролі» соціального капіталу: його здатності одночасно підтримувати неформальну економіку та виступати основою інклюзивного управління. Перехід від контрабанди до громадської участі можливий завдяки розвитку bridging-зв’язків, розширенню горизонтальної взаємодії поза межами локальних груп та впровадженню практик співуправління. Осмислення амбівалентності соціального капіталу дозволяє не лише краще зрозуміти соціальну природу контрабанди, а й виявити потенціал для трансформаційних процесів у прикордонних спільнотах, спрямованих на формування прозорих і стійких моделей розвитку.

ВЗАЄМОДІЯ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ З РОДИНАМИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ НА ЗАСАДАХ МОНТЕССОРІ-ПЕДАГОГІКИ

Світлана Бадер, Марина Єпіхіна, Ірина Гречишкіна — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Сучасна дошкільна освіта все більше орієнтується на ціннісно-смислову освітню парадигму, що фокусується на унікальності особистості. Педагогіка М. Монтессорі, що заснована на принципах природовідповідності, свободи вибору особистості, самостійності та підготовленого середовища, сьогодні набуває особливої значущості як ефективна система виховання, здатна забезпечити гармонійний розвиток дитини раннього віку. Тож, проблема взаємодії закладів шкільної освіти (ЗДО) з родинами дітей раннього віку набуває особливої актуальності в контексті ідей Монтессорі-системи. Метою статті є аналіз проблеми взаємодії ЗДО з родинами дітей раннього віку на засадах ідей Монтессорі-педагогіки, визначення провідних форм такої роботи. До провідних методів дослідження відносимо: аналіз, синтез й узагальнення, класифікацію. До провідних форм взаємодії ЗДО з родинами дітей раннього віку з урахуванням ідей педагогіки-Монтессорі зараховано: просвітницькі (батьківські збори нового формату, батьківські клуби, лекції, вебінари, інформативні буклети, пам’ятки та медіа матеріали), практико орієнтовані (майстер-класи, відкриті заняття, тренінги, практикуми з організації домашнього середовища, творчо-проєктна діяльність щодо виготовлення дидактичного матеріалу для дітей раннього віку, сімейні проєкти, спільні свята), дистанційні (он-лайн консультації, відео інструкції та міні-уроки, он-лайн спостереження, чати та групи у соціальних мережах) та індивідуальні (індивідуальні консультації, домашні візити, персональні бесіди, щоденники спостережень, індивідуальні майстер-класи).

ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ПОТЕНЦІАЛ УГОРСЬКОЇ МЕРЕЖІ ЕКОШКІЛ ЯК МОДЕЛІ ПОБУДОВИ ЕКОЛОГІЧНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В ЄВРОПІ

Олена Бартош — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Освіта для сталого розвитку – це освіта, спрямована на набуття знань і навичок, які сприяють формуванню нового екологічно відповідального суспільства, нових світоглядів, позицій, цінностей і сприяють суспільним ідеалам, економічній життєздатності та екологічно збалансованому розвитку. Основним напрямком створення нової високоякісної системи освіти, заснованої на принципах сталого розвитку та екологічної відповідальності, є переорієнтація існуючих освітніх програм на інтегроване вивчення соціальних, екологічних та економічних проблем, враховуючи місцеві, національні та регіональні умови, а також глобальний контекст. Мета статті: охарактеризувати угорську мережу екошкіл як модель побудови екологічно відповідального суспільства в Європі. Методи дослідження: аналіз та синтез наукової літератури (для уточнення ключових концепцій дослідження), систематизація (для визначення існуючих наукових підходів до вирішення розглянутої проблеми), теоретичне узагальнення (для формулювання висновків). Угорська мережа екошкіл відіграє життєво важливу роль у координації, інформуванні та організації програм підвищення кваліфікації вчителів для освітніх закладів, які надають пріоритет сталому розвитку як у своїх навчальних програмах, так і на практиці. Мережа екошкіл розробляє та рекомендує освітні матеріали та освітні пакети. Екошколи впроваджують навчальну програму, зосереджену на освіті для сталого розвитку та побудові екологічно відповідального суспільства. Мережа доступна для всіх державних освітніх закладів Угорщини та функціонує через щорічний відкритий процес подання заявок, що ґрунтується на самооцінці на основі встановлених критеріїв. Екошколи: використовують адаптовану до місцевих умов освітню програму, зосереджену на освіті для сталого розвитку; впроваджують комплексний підхід, тим самим розширюють діяльність з освіти для сталого розвитку; сприяють розвитку екологічно свідомого мислення та побудові екологічно відповідального суспільства.

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В ГАЛУЗІ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ЗАКАРПАТТІ: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

Наталія Бокша, Світлана Матвійчук, Дарина Зябловська — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність даного дослідження полягає у тому, що професійно-технічна освіта є важливим чинником забезпечення кваліфікованими кадрами галузей легкої промисловості, продукція яких належить до предметів першої необхідності та має значний соціальний вплив. Метою дослідження є висвітлення історичних етапів розвитку професійно-технічної освіти у сфері легкої промисловості на Закарпатті в контексті соціально-економічних та культурно-освітніх трансформацій. Методи дослідження ґрунтуються на аналізі літературних джерел, наукових публікацій, архівних матеріалів, а також порівняльно-історичному підході. Результати дослідження дають змогу виокремити основні етапи становлення професійно-технічної освіти регіону – від ремісничих шкіл Австро-Угорщини кінця ХІХ ст. до сучасних навчально-практичних центрів і впровадження дуальної освіти. Зроблено висновок, що розвиток цієї системи завжди був тісно пов’язаний із потребами ринку праці, промисловим розвитком і суспільними викликами. Представлений історичний аналіз дозволяє краще зрозуміти тенденції та перспективи підготовки кадрів для легкої промисловості в умовах сучасної України.

СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ АДАПТАЦІЇ БАТЬКІВ З ДОГЛЯДОМ ЗА ДИТИНОЮ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Петер Вансач — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Батьківство дитини з інвалідністю створює підвищене навантаження на сім’ю, яке традиційно досліджується за допомогою біомедичного підходу (зосередженого на внутрішніх та емоційних факторах). Однак критичні дослідження та соціальна модель інвалідності вказують на те, що справжні труднощі виникають через соціальні детермінанти, стигматизацію та системні бар’єри. Головною метою цієї роботи було дослідити, як матері справляються з життям з дитиною з інвалідністю, проаналізувати їхні реакції на діагноз, а також визначити джерела підтримки та найскладніші аспекти їхнього повсякденного життя. Дослідження було проведене на якісному рівні за допомогою напівструктурованих інтерв’ю з чотирма матерями дітей із різними діагнозами (аутизм, синдром Ретта, мукополісахаридоз та невизначений діагноз). Усі респондентки переживали інтенсивні негативні емоції (шок, смуток, фрустрацію) після встановлення діагнозу, що підтверджує теорію втрати. Ключовими факторами подолання були неформальна підтримка (чоловік, сім’я) та формальна підтримка (психолог, спільноти матерів). Однак висновки вказують на те, що найскладніші аспекти були пов’язані не лише з доглядом (часове навантаження, навчання), але й із зовнішніми факторами, такими як втрата соціальної підтримки та ізоляція, що підтверджує актуальність соціальної моделі. Присутність дитини з інвалідністю змінює сімейне життя, іноді парадоксально призводячи до зміцнення стосунків. Для практики соціальної роботи висновки підкреслюють необхідність вдосконалення комунікативних навичок медичного персоналу, посилення доглядових послуг та активної роботи над усуненням соціальних бар’єрів та стигматизації, які витісняють сім’ї на узбіччя суспільства.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ РИЗИКАМИ В ТУРЕЦЬКІЙ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Оксана Гнатчук — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Дослідження різних механізмів ризик-менеджменту, які застосовуються в інших країнах, зокрема в Туреччині, дозволить виявити передові практики та інноваційні підходи, що можуть бути корисними для впровадження в Україні. Це може стосуватися, наприклад, методів оцінки ризиків, системи забезпечення соціальної безпеки, механізмів моніторингу та оцінки ефективності програм. Мета статті: шляхом аналізу теоретичних аспектів ризик-менеджменту в контексті соціального захисту Туреччини, визначити ключові поняття та принципи, що лежать в основі ефективного ризик-менеджменту. Під час дослідження використовувалися такі методи: аналізу і синтезу; теоретичного узагальнення; порівняння, контент-аналіз. Аналіз фінансових механізмів та управління ризиками в інших країнах уможливить виявлення ефективних підходів до забезпечення фінансової стійкості системи соціального захисту, залучення додаткових ресурсів і зниження фінансових ризиків, а вивчення інноваційних підходів та експериментальних проєктів, які реалізуються в інших країнах, допоможе виявити нові ідеї та рішення, що можуть бути застосовані для поліпшення соціального захисту населення. Розгляд інституційних особливостей управління соціальним захистом в Туреччині дозволить зрозуміти вплив інституційного контексту на ризик-менеджмент та соціальні програми, а аналіз реформ та змін у системі соціального захисту визначить фактори успіху та виклики, які можуть виникнути при впровадженні нових підходів та стратегій. Очевидно, що всі вищезазначені складові аналізу ризик-менеджменту у соціальному захисті населення сприятимуть уникненню повторювання помилок, а водночас – використанню передового досвіду для ефективного розвитку системи соціального захисту в Україні.

ОРГАНІЗАЦІЯ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Тетяна Грабовська, Олександр Грабовський, Ярослав Сивохоп — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження зумовлене необхідністю правильної організації самоосвітньої діяльності педагогів, адже саме вона забезпечує формування індивідуальної траєкторії професійного розвитку й підвищення якості освітнього процесу. Мета статті: наукове обґрунтування особливостей професійного зростання педагогічних працівників на основі результативної організації їхньої самоосвітньої діяльності в умовах неперервної освіти та у сприянні розвитку педагогічної майстерності. Застосовано теоретичні методи: аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, зіставлення положень педагогічної, методичної та спеціальної літератури, інформаційних джерел із проблеми дослідження та психолого-педагогічні діагностичні анкети. Розглядаються особливості організації самоосвітньої діяльності педагогів в умовах неперервної освіти. Акцентується увага на значенні самоосвітньої компетентності для підвищення професійної майстерності вчителя та розвитку його творчого потенціалу Описано форми і методи самоосвіти, механізми мотивації педагогів, а також роль рефлексії і самоаналізу у процесі професійного самовдосконалення. Визначено основні проблеми та виклики, що виникають у педагогічній практиці, і перспективи подальших наукових досліджень у сфері організації самоосвітньої діяльності педагога. Розроблено програму та індивідуальний план самоосвітньої діяльності, що акцентують увагу на здатності педагога до професійного саморозвитку. Визначено концептуальні та організаційно-методичні шляхи реалізації цієї програми у практиці закладів загальної середньої освіти, що сприяє підвищенню якості педагогічної діяльності та ефективності освітнього процесу. Доведено, що самоосвіта, самонавчання і самовиховання є важливими чинниками у професійному зростанні педагога.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ольга Гринь — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається процес формування екологічної культури майбутніх учителів біології у закладах вищої освіти України у контексті сталого розвитку та сучасних викликів освітньої галузі. Екологічна освіта студентів природничих спеціальностей є невід’ємною складовою підготовки фахівців, здатних мислити екологічно, приймати відповідальні рішення та діяти в інтересах охорони довкілля. Мета статті – проаналізувати шляхи формування екологічної культури майбутніх учителів біології у закладах вищої освіти та визначити чинники, які впливають на ефективність цього процесу. Методи дослідження: аналіз і синтез наукової літератури; систематизація та порівняння; узагальнення результатів. Проаналізовано шляхи формування екологічної культури майбутніх учителів біології у вищій школі: впровадження еколого спрямованих курсів, інтеграція екологічної складової у навчальні дисципліни соціогуманітарного циклу, практику, позааудиторну діяльність, волонтерські ініціативи. Визначено роль міждисциплінарного підходу в цьому процесі, що передбачає поєднання соціально-економічних, правових, педагогічних та психологічних аспектів для формування у здобувачів цілісного розуміння екологічних процесів. Традиційні форми навчання ефективно сприяють закріпленню теоретичних знань і формуванню практичних навичок. Обґрунтована необхідність цілеспрямованої інтеграції інноваційних освітніх технологій у процес екологічної підготовки майбутніх учителів біології, що дозволить підвищити ефективність формування їх екологічної культури.

ВОЛОНТЕРСТВО ЯК ПРАКТИКО-ОРІЄНТОВАНА МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА АВСТРІЇ

Тетяна Демиденко, Наталія Мартовицька — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Волонтерство у соціальній сфері є однією з провідних практико-орієнтованих моделей соціальної роботи, що забезпечує підтримку вразливих груп населення, сприяє розвитку громадянської активності. В умовах війни в Україні волонтери та волонтерські організації демонструють оперативність, гнучкість, мобільність у наданні допомоги у порівнянні з державним сектором. Проте потребують удосконалення шляхи взаємодії волонтерства з державними структурами. Дослідження особливостей волонтерської діяльності в інших європейських країнах, зокрема в Австрії, дозволяє осмислити досвід волонтерського руху для формування моделей партнерства між державою та неформальними інститутами громадянського суспільства. Мета статті – здійснити порівняльний аналіз волонтерських практик України та Австрії для визначення можливостей адаптації австрійського досвіду у вітчизняних умовах. Методи наукового пошуку: аналіз, порівняння та узагальнення наукової літератури, нормативно-правових документів з метою вивчення специфіки волонтерства в Австрії, тенденцій його розвитку. Адаптація австрійського досвіду сприятиме інституціоналізації українського волонтерського руху, підвищенню ефективності надання соціальних послуг і зміцненню громадянського суспільства.

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ДЛЯ ВЕТЕРАН(ОК)ІВ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

Руслана Джуган, Володимир Джуган, Роман Самотовка — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність статті зумовлена потребою вдосконалення системи соціального забезпечення ветеранів та ветеран(ок)ів у контексті воєнного стану й післявоєнної реінтеграції. Повернення до мирного життя супроводжується низкою соціальних викликів, які вимагають ефективних і адаптивних механізмів підтримки. Попри зростання кількості досліджень у сфері соціальної роботи, питання організації соціальних послуг для ветеранів у територіальних громадах України, зокрема на прикладі Закарпаття, залишаються недостатньо узагальненими. Метою статті є комплексний аналіз проблем і перспектив надання соціальних послуг ветеранам у громадах, з акцентом на кадровий потенціал, практики муніципального управління та локальні ініціативи. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи: аналіз – для виявлення структури нормативно-правової бази й організаційних моделей надання послуг; узагальнення – для формування системного бачення функціонування соціальних служб у громадах. Стаття ґрунтується на контент-аналізі наукових джерел, нормативних актів, а також практик, реалізованих в Ужгородській міській громаді.

УПРАВЛІНСЬКА ЕФЕКТИВНІСТЬ І МЕТОДИЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ: НОВІ ОРІЄНТИРИ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Олена Добош, Олена Пинзеник — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню проблеми удосконалення освітнього процесу закладу дошкільної освіти шляхом взаємозв’язку управлінської ефективності та методичної майстерності. Актуальність теми зумовлена необхідністю оптимізації процесу внутрішнього забезпечення якості дошкільної освіти. Управлінська діяльність, що зумовлює ефективність надання освітніх послуг, вимагає удосконалених підходів до організації освітнього процесу і методичної роботи зокрема. У сучасній науковій літературі проблема обґрунтування важливості взаємозв’язку управління та методичної роботи висвітлена не у повному обсязі, не вистачає повного комплексного аналізу особливостей впливу якості управлінських процесів на ефективність методичної майстерності і навпаки. Мета статті: аналіз специфіки управлінської та методичної діяльності в умовах закладу дошкільної освіти, висвітленні напрямів удосконалення процесу надання освітніх послуг шляхом поєднання управлінської ефективності та методичної майстерності. У процесі дослідження використано аналіз і синтез наукової педагогічної літератури з проблеми управління освітнім процесом закладу дошкільної освіти та методичної роботи з метою виявлення та уточнення ключових понять проблеми, що розглядається; порівняння та узагальнення різних підходів до організації управлінської та методичної діяльності. Здійснено аналіз науково-методичної літератури, визначено поняття управлінської ефективності та методичної майстерності Результати свідчать про необхідність удосконалення процесу взаємозв’язку визначених понять. Отримані результати можуть бути використані у подальших дослідженнях удосконалення освітнього процесу закладу дошкільної освіти.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СЕРВІСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Руслан Жиленко — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Початок повномасштабної війни припав на завершальний етап реформи децентралізації в Україні. Нова система соціальних послуг, яка ще не була у повній мірі сформованою, зіткнулася з неймовірним навантаженням, спричиненим як загостренням існуючих соціальних проблем, так і появою нових, зумовлених війною потреб. Організації громадянського суспільства відіграли важливу роль у запобіганні гуманітарній катастрофі. Висувається багато пояснень цього явища: гнучкість недержавного сектору, його можливість швидко реагувати на потреби та залучати необхідні ресурси тощо. Проте найголовнішою причиною, на нашу думку, є те, що організації громадянського суспільства представляють саме суспільство і, відповідно є найбільш наближеними та чутливими до потреб населення. Представлено результати дослідження основних тенденцій розвитку сервісних організацій громадянського суспільства в західних регіонах Україні під час війни. Методи дослідження: якісний та кількісний аналіз проєктних заявок, описових та фінансових звітів організацій, які надавали соціальні послуги для ВПО під час війни. Це дозволило прослідкувати як еволюцію оцінки надавачами послуг гуманітарної ситуації в регіоні, так і їхню реакцію на ці трансформації у вигляді програмних та організаційних змін. Одержані результати дозволяють виділити три послідовні етапи, на яких в повній мірі проявилися основні тенденції в еволюції сервісних організацій регіону, а саме: поступовий перехід від надання гуманітарної допомоги до запровадження сталих соціальних послуг; переорієнтація від універсальної допомоги на спеціалізовані послуги для вузько визначеної категорії клієнтів; організаційне посилення надавачів послуг.

ОСОБЛИВОСТІ ТЕРМІНОЛОГІЇ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

Ірина Іванова — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Термінологія є відображенням сутності і змісту наукового знання, особливостей теорії і практики соціальної роботи. Мета статті: обґрунтування важливості узагальнення та систематизації термінології в теорії і практиці соціальної роботи в рамках українського законодавства та державних стандартів соціальних послуг. Застосовано методи теоретичного пізнання (гіпотетико-дедуктивний, сходження від абстрактного до конкретного, загальнологічні методи і прийоми дослідження – аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція), статистичні методи, методи обробки даних. Визначено такі особливості використання термінології в соціальній роботі в Україні і на основі зарубіжного досвіду: науковість; використання іншомовної, особливо англомовної термінології, неологізмів; ототожнення понять; застосування абревіатур, професійних жаргонів; гуманізація і нормативність термінології. Нормативний характер термінології в соціальній роботі в Україні досліджується на основі узагальнення і систематизації понять, які визначаються в законодавчих актах і державних стандартах надання соціальних послуг. Терміни згруповано в основні теми: дитинство, здоров’я, інвалідність, команда фахівців, консультування, насильство, об’єкти соціальної роботи, план (програма, акт), послуги, потреби, реабілітація, складні життєві обставини, соціальна допомога, соціальна робота, соціальний захист, суб’єкти соціальної роботи і соціального захисту, супервізія, якість соціальної послуги. Використання нормативної термінології упорядковує «мову» соціальної роботи, створює захист від суб’єктивності трактувань, є основою для усвідомлення і розуміння запиту держави і суспільства на соціальну роботу з різними верствами населення.

ВИКОРИСТАННЯ GPT ЯК ІНСТРУМЕНТУ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Олександра Канюк, Надія Кіш — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У сучасному світі зростає потреба у формуванні високого рівня іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців. Традиційні методики навчання не завжди забезпечують індивідуальний підхід до студентів, особливо у великих академічних групах. У цьому контексті використання генеративних моделей штучного інтелекту, таких як ChatGPT, стає перспективним напрямом індивідуалізації навчального процесу. Метою дослідження є аналіз можливостей застосування GPT для розвитку мовних і комунікативних навичок студентів, підвищення їхньої автономії та формування професійно орієнтованих мовних компетенцій. Щастосовано методи аналізу наукових джерел, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу, порівняльного аналізу ефективності технології у навчальному процесі. Інтеграція GPT дозволяє створювати персоналізовані завдання, моделювати професійні комунікативні ситуації, тренувати академічне письмо та говоріння, підвищувати мотивацію та знижувати мовну тривожність студентів. Однак залишаються ще не повністю дослідженими питання загальної проблеми, такі як: адаптація для спеціалізованих професійних потреб; підвищення мотивації та автономії студента; взаємодія «викладач – GPT – студент» та інші. Таким чином, використання GPT як інструменту індивідуалізації навчання іноземної мови є ефективним кроком модернізації освіти та розвитку компетентностей сучасних фахівців.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У КРИЗОВИХ УМОВАХ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРТНОГО ОЦІНЮВАННЯ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Олександр Кацьора — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність проблеми надання соціальних послуг у територіальних громадах України значно зросла в умовах воєнного стану, коли рівень соціальної вразливості населення підвищився, а попит на підтримку істотно зріс. Забезпечення базових соціальних гарантій, доступу до житла, психологічної та юридичної допомоги, а також розвиток соціальної інфраструктури набувають критичного значення для стабілізації суспільства та інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Метою дослідження є аналіз стану та специфіки надання соціальних послуг у Закарпатській області в умовах воєнного стану. Методи дослідження включали експертне оцінювання фахівців із різних секторів (місцеве самоврядування, громадські організації, науковці, державні структури та міжнародні організації), що забезпечило комплексний підхід і багатовимірне бачення проблематики, а також узагальнення для систематизації отриманих результатів і формулювання рекомендацій щодо вдосконалення системи соціальних послуг у кризових умовах. Соціальні послуги у громадах зберігають базову функціональність, проте їх ефективність обмежується кадровим дефіцитом, нестачею фінансування та слабкою координацією між інституціями. Найбільш затребуваними визначено психологічну допомогу, соціальний супровід та підтримку вразливих груп (ВПО, осіб з інвалідністю, літніх людей, ветеранів).

РОЗВИТОК КОМПЕТЕНОСТІ З ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Ірина Кожем’якіна — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Наразі серед освітянської спільноти зосереджено увагу на необхідності задіювати у діяльність закладів дошкільної освіти освітній маркетингу, як одну із важливих складових їх ефективного функціонування в умовах сьогоднішньої високої конкуренції. Це зумовило проблему розвитку компетентності з маркетингової діяльності керівників закладів дошкільної освіти, що потребує досконалого вивчення, аналізу та набуття навичок роботи з пошуку та застосування ефективних маркетингових стратегій й дієвих інструментів їх реалізації, в процесі підвищення кваліфікації у системі післядипломної освіти. Тому метою нашого дослідження став пошук дієвих навчальних форм, технологій та методів розвитку компетентності з застосування стратегій та інструментів маркетингової діяльності керівника закладу дошкільної освіти в процесі підвищення кваліфікації у закладі післядипломної освіти. Застосовано такі методи дослідження як кричний аналіз (для з’ясування рівня досліджуваності проблеми); порівняльний аналіз практичного досвіду маркетингової діяльності закладів дошкільної освіти; діагностичне дослідження показників застосування інструментів реалізації задіюваних стратегій освітнього маркетингу у діяльності закладів дошкільної освіти; педагогічне моделювання, що дозволило визначити можливий формат розвитку компетентності з застосування стратегій та інструментів маркетингової діяльності керівників закладів дошкільної освіти в системі післядипломної освіти та запровадити у процес підвищення кваліфікації.

АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Наталія Лазаренко, Наталія Олійник — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено актуальність формування комунікативної компетентності молодших школярів у контексті реалізації компетентнісного підходу Нової української школи. Метою статті є здійснення науково-теоретичного аналізу та практичне обґрунтування доцільності використання арт-терапевтичних вправ як інноваційного засобу розвитку комунікативної компетентності учнів початкової школи. Методи дослідження охоплюють аналіз, синтез та узагальнення наукових джерел і практичного досвіду. Аргументовано, що арт-терапевтичні вправи ‒ зокрема фото- та відеопроєкти, графіті, колажування, 3D-інсталяції, флешмоби й перформанси ‒ виступають ефективним інструментом розвитку навичок мовленнєвої взаємодії, умінь командної роботи, здатності до публічного представлення результатів і конструктивного обговорення. Розкрито трьохетапну модель упровадження арт-терапевтичних методик (цілепокладання, творча діяльність, рефлексія), що сприяє поступовому формуванню комунікативної компетентності, підвищенню рівня соціалізації та емоційного благополуччя молодших школярів. Підкреслено практичну цінність арт-вправ для гармонізації освітнього процесу, розвитку творчого потенціалу дітей та формування здатності до ефективного діалогу.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З БЕЗДОМНИМИ В УКРАЇНІ

Мар’яна Ляшко — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Бездомність та її зростаючі масштаби через війну, міграцію населення, економічні та гуманітарні кризи (бідність, безробіття, стихійні лиха та відсутність соціальної підтримки), а також особисті кризи (психічне здоров’я, наркоманія, домашнє насильство та складні життєві обставини) негативно впливають не лише на самих бездомних (погіршення фізичного та психологічного здоров’я, соціальна ізоляція, проблеми з житлом, дискримінація та порушення прав людини), але і суспільство загалом (збільшення навантаження на державні служби, збільшення фінансового тягаря на платників податків, зростання злочинності та громадського порядку та загроза громадській безпеці). Мета статті: дослідити особливості та основні напрями соціальної роботи з бездомними особами в Україні. Методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення; метод систематизації; статистичний метод; метод узагальнення. Провівши теоретичний аналіз законодавства та доступної статистичної інформації про контингент бездомних осіб в Україні, вивчивши причини бездомності та основні форми роботи з бездомними, можна зробити висновок, що соціальна робота з бездомними потребує посилення міжвідомчої координації, стабільного фінансування та впровадження комплексних програм ресоціалізації, що дозволило б не лише реагувати на наслідки бездомності, а й запобігати її поширенню.

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗВО: ПРОЄКТНИЙ ПІДХІД

Наталія Максимовська, Анжела Поляничко, Ірина Іонова — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність статті зумовлена тим, що виклики для системи освіти сьогодення зумовлюють перегляд основних засад розвитку особистості здобувачів, зокрема в соціокультурному середовищі закладу вищої освіти прифронтових територій. Метою статті є означення особливостей проектного підходу до соціально-педагогічних механізмів забезпечення розвитку соціальної згуртованості студентської молоді. Під час дослідження використано методи наукової систематизації, узагальнення, аналізу провідних тенденцій проєктного підходу в освіті, збору даних анкетування та розробки соціально-педагогічного проєкту. Результатом є обгрунтування необхідності розробки нових засобів активізації здобувачів вищої освіти, їх громадянсько-професійної позиції. Для досягнення цього результату запропоновано створення безпечного соціокультурного простору в закладі вищої освіти, яке має забезпечити ефективну комунікацію та вироблення спільних соціально-позитивних рішень молоді для вдосконалення й подальшого розвитку продуктивних моделей позанавчальної діяльності з метою згуртування спільноти та надання підтримки тим, хто її потребує.

ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-МІГРАНТІВ В НОВОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Зоряна Мигалина — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто труднощі адаптації дітей-мігрантів у новому соціокультурному середовищі крізь призму полікультурної освіти. Виокремлено ключові проблеми, з якими стикаються діти під час інтеграції: мовні труднощі, соціальна ізоляція, труднощі організації дозвілля, побудова індивідуального освітнього маршруту та труднощі подолання негативної суспільної думки. Наголошено, що саме полікультурна освіта створює умови для подолання цих викликів. Полікультурна освіта розглядається як стратегічний напрям, що не лише сприяє гармонійній інтеграції дітей-мігрантів, а й збагачує освітнє середовище, формуючи атмосферу взаємоповаги й культурного діалогу, сприяє розвитку толерантності та забезпеченню інклюзивного освітнього простору. Метою статті є виявлення та аналіз труднощів адаптації учнів-мігрантів та визначення можливих шляхів їх подолання через призму полікультурної освіти. Для реалізації поставленої мети використано методи аналізу, синтезу, систематизації, порівняння, узагальнення. Діти-мігранти в процесі адаптації зіштовхуються з численними проблемами. Ігнорування цих проблем призводить до зростання соціальної напруги, маргіналізації, виникнення конфліктів і формування стійких упереджень. Полікультурна освіта, навпаки, створює умови для інтеграції, формує почуття належності до нового суспільства і водночас дозволяє зберегти культурну ідентичність.

ЗМІСТОВО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ФАСИЛІТАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

Артур Молдованов — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність поданої статті об’єктивно зумовлена викликами сьогодення, що посилюють суспільну важливість професійної діяльності соціального працівника (далі СП), спрямованої на допомогу, супровід, запобігання посттравматичних стресових розладів різних категорій населення. Цей об’єктивний виклик актуалізує необхідність удосконалення професійної підготовки майбутніх СП у напрямі обґрунтування, розробки й впровадження технології формування їх фасилітаційної компетентності. Метою статті є репрезентація змістово-процесуального компоненту технології формування фасилітаційної компетентності майбутнього СП у світлі усталених позицій щодо реалізації технологічного підходу до вищої освіти. Застосовувались такі методи науково-педагогічного дослідження, як-от: дефініційний аналіз ґрунтовних понять дослідження, аналіз, синтез, порівняння, систематизація й узагальнення наукових джерел з різних аспектів фасилітаційної проблематики, реалізації ідей технологічного підходу до формування фасилітаційної компетентності СП. Визначено детермінанти змісту запропонованої технології, якими є її результативна та процесуальна мета, а також динамічні процеси трансформації мотивів і цінностей, змін у когнітивно-гносеологічному та праксіологічно-суб’єктному компонентах фасилітаційної компетентності майбутнього СП. Розглянуто нормативні документи державного та інституціонального рівня, що регламентують процес професійної підготовки майбутнього СП у контексті їх фасилітаційного потенціалу. Проаналізовано процесуальний компонент технології, представлений адаптивно-технологічним, імітаційно-технологічним, професійно-технологічним етапами. У межах кожного етапу презентувались зміни, що відбувались в мотиваційно-ціннісному (мотиви, цінності, установки), когнітивно-гносеологічному (сукупність знань та пізнавальних процесів) та праксіологічно-суб’єктному (низка умінь та професійна суб’єктність) компонентах фасилітаційної компетентнсті майбутнього СП.

ЕТИКА РОБОТИ З ПЕРСОНАЛЬНИМИ ДАНИМИ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ: ВРАЗЛИВІСТЬ, ДОВІРА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Надія Павлик, Наталія Сейко, Сергій Котловий — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, глобалізацією соціальних досліджень та зростаючими вимогами до дотримання етичних стандартів при зборі та обробці персональних даних. Особливої значущості ці питання набувають у ситуаціях, коли дослідження проводяться у вразливих соціальних, політичних чи воєнних контекстах, як сучасна Україна, що відображається у роботах із соціальної роботи. Юридичні норми, зокрема Закон України «Про захист персональних даних» та положення General Data Protection Regulation, окреслюють правові рамки збору, зберігання та використання персональної інформації. Дослідники часто стикаються з непередбачуваними ситуаціями, які вимагають морального осмислення та відповідального підходу до прийняття рішень. Мета дослідження: висвітлення ключових етичних викликів, що постають у процесі роботи з персональними даними в соціальних дослідженнях, в тому числі з соціальної роботи, зосередження уваги на вразливості респондентів, потребі в довірі між дослідником і учасником, а також окреслення відповідальності дослідницької спільноти у сучасних умовах. Методи дослідження: аналіз, синтез, співставлення та узагальнення наукових вітчизняних та зарубіжних джерел. Акцент зроблено на ризиках, пов’язаних із формалізацією процесу отримання згоди, культурною невідповідністю дослідницьких практик, а також небезпекою подальшої дискримінації досліджуваних. Визначено низку етичних загроз: недостатня поінформованість учасників; формальна згода без реального розуміння наслідків; обмеженість контролю над подальшим використанням даних; ризики експлуатації соціально вразливих груп; загроза для безпеки респондентів у недемократичних або кризових контекстах. Обґрунтовано потребу в запровадженні чітких етичних орієнтирів, принципів добровільної участі, прозорості, інформованої згоди, захисту приватності, культурної чутливості та справедливої вигоди для респондентів. Звернено увагу на значення етичного осмислення досліджень, що проводяться у контексті війни, зокрема з урахуванням позицій, сформульованих аналітичним центром Cedos.

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Михайло Повідайчик, Оксана Повідайчик, Юлій Імре — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено деякі аспекти формування предметно-методичної компетентності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Мета статті полягає у з’ясуванні та теоретичному обґрунтуванні особливостей формування предметно-методичної компетентності майбутніх учителів фізико-математичних дисциплін у процесі професійної підготовки. Методи дослідження: аналіз наукової літератури, систематизація (для з’ясування ключових понять дослідження), узагальнення (з метою формування авторських висновків). Визначено, що предметно-методична компетентність є інтегральним показником професійної діяльності педагога, що поєднує глибокі предметні знання, методичні уміння та здатність ефективно організовувати навчальну діяльність з урахуванням потреб здобувачів освіти і сучасних освітніх стандартів. Обґрунтована доцільність використання таких форм і методів формування предметно-методичної компетентності майбутніх педагогів, як лекції з елементами дослідження, проблемний метод, різнорівневі завдання, кейс-метод, що сприяють розвитку критичного мислення, практичних умінь і здатності приймати обґрунтовані педагогічні рішення. Встановлено, що системне використання зазначених форм, методів і технологій сприяє підвищенню фахової компетентності майбутніх учителів та їх здатності до інноваційної діяльності в освітньому процесі.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Олена Попадич — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується динамічними соціально-економічними трансформаціями, зростанням вимог до професійної компетентності особистості та її здатності до самореалізації в умовах конкурентного ринку праці. У цьому контексті зростає значущість формування в здобувачів освіти професійного самовизначення як багатовимірного процесу, що розпочинається вже в молодшому шкільному віці. Метою статті є теоретичне обґрунтування проблеми формування професійного самовизначення в молодшому шкільному віці, визначення структурних компонентів професійних уявлень молодших школярів, окреслення методів формування професійних уявлень у молодших школярів, а також характеристика психолого-педагогічних особливостей відповідної роботи з учнями початкової школи. Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, моделювання) дали змогу осмислити сутність досліджуваного феномену, визначити його структуру, умови та чинники формування. Емпіричні методи (спостереження, бесіди з учнями, опитування вчителів, аналіз педагогічного досвіду, елементи психодіагностики) забезпечили вивчення проявів професійних уявлень молодших школярів і практики профорієнтаційної роботи в початковій школі. Проаналізовано науково-педагогічну літературу щодо сутності поняття «професійне самовизначення» у контексті молодшого шкільного віку; окреслено вікові та психологічні особливості молодших школярів, що впливають на становлення елементів професійного самовизначення; визначено зміст і структурні компоненти професійних уявлень молодших школярів як передумови формування професійного самовизначення; розроблено й обґрунтовано педагогічні методи та засоби формування таких уявлень з урахуванням вікових та психологічних особливостей.

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ЛІДЕРСТВА ТА МЕНЕДЖМЕНТУ В УПРАВЛІННІ ЗАКЛАДОМ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Олег Приймак, Юлія Приймак — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Відправним моментом статті є розуміння того, що розбудова принципів соціально-сервісної держави є одним із вагомих важелів забезпечення якості життя населення України. Особливого значення це питання набуває в умовах війни. Оскільки розвиток вітчизняної системи соціальної роботи є невідомою складовою цього процесу, питання ефективності управління закладами соціального обслуговування, на думку авторів, отримує не лише практичної значущості, а й науково-теоретичної актуальності. Мета публікації – дослідити співвідношення лідерства та менеджменту в управлінні закладом соціального обслуговування з позицій методології когнітивного підходу. Методологічною основою статті є міждисциплінарний когнітивний підхід, принципи неупередженості, об’єктивності та багатофакторності. Реалізація їх стала можливою шляхом використання методів когнітивного картування, класифікації когнітивних стилів, логічного, SWOT-аналізу, матричного аналізу, синтезу та наративного. Вибір авторами методології розкриття теми обумовив той факт, що теоретичним підґрунтям статті став доробок теорії соціального управління, соціальної роботи, масового обслуговування. Це дозволило визначити критеріями діагностики стилю управління закладами соціального обслуговування стан менеджменту, лідерства, прийняття рішень, відповідальності, мотивації, професійної культури, а також фреймів якості обслуговування. Відповідність їх індикаторів в сегментах матриць SWOT та Стогділл уможливило виявлення та аналіз зв’язку між стилями управління профільною організацією та стилями надання соціальних послуг її співробітниками.

ГЕНДЕРНО ЧУТЛИВА МОДЕЛЬ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЖІНОК У ПОСТКОНФЛІКТНИХ ГРОМАДАХ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ ТА УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ

Ірина Прожога, Тетяна Петренко, Наталя Новікова — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу концептуальних засад і практичної реалізації гендерно чутливої моделі психосоціальної реабілітації жінок у постконфліктних громадах з урахуванням досвіду країн ЄС та нагальних потреб України в умовах післявоєнного відновлення. Розглянуто інтегровані підходи, апробовані у країнах Балкан, Балтії та на Кіпрі, що поєднують психологічну підтримку, соціальну інтеграцію, економічне відновлення та правовий захист з обов’язковим урахуванням гендерного виміру та регіональних особливостей. Мета дослідження - наукове обґрунтування концептуальних засад та розробка моделі гендерно чутливої психосоціальної реабілітації жінок у постконфліктних громадах з урахуванням європейського досвіду та специфіки українських реалій, спрямованої на забезпечення ефективної соціальної інтеграції, відновлення психологічного благополуччя та розширення можливостей жінок як активних суб’єктів післявоєнного відновлення. Порівняльний аналіз успішних програм дозволив виявити ключові чинники ефективності: комплексність і багаторівневість заходів, міжсекторальну взаємодію, сталі джерела фінансування, розвиток лідерського потенціалу жінок, поєднання коротко- та довгострокових інтервенцій. Водночас визначено типові виклики — залежність від зовнішніх донорів, нерівномірне охоплення громад, потреба культурної адаптації моделей та підвищення кваліфікації кадрів. Запропонована модель має два взаємопов’язані блоки: захисний (відновлення базових прав, доступ до медико-психологічної та правової допомоги) і розвитковий (економічне підсилення, лідерські програми, участь у прийнятті рішень). Її реалізація передбачає інституційне закріплення гендерно чутливих індикаторів ефективності, прозорий моніторинг, адаптацію програм до місцевих потреб і активне залучення жінок на всіх етапах. Розроблена модель поєднує міжнародний досвід і національні реалії, враховує соціокультурні та економічні особливості постконфліктних громад і відповідає європейським стандартам прав людини та сталого розвитку. Її впровадження сприятиме психологічній стійкості, економічній стабільності, розширенню можливостей та зростанню ролі жінок як агентів соціальних змін у процесах відновлення України.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-МОТИВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ІМЕРСИВНОГО НАВЧАННЯ

Наталя Рашевська — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність проблеми зумовлена потребою підвищення внутрішньої мотивації та когнітивного залучення учнів у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін в академічних ліцеях, особливо в умовах профільного навчання. Імерсивні технології, такі як доповнена та віртуальна реальність, створюють умови для практичного застосування знань, моделювання реальних ситуацій і формування дослідницьких умінь, що робить навчальний процес більш ефективним і значущим для учнів. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування функціонально-мотиваційної моделі імерсивного навчання, визначення її ключових етапів, переваг та обмежень, а також порівняльний аналіз із традиційними та альтернативними підходами. Методами дослідження стали аналіз і синтез наукових джерел, порівняльний аналіз моделей навчання з використанням імерсивних технологій, а також адаптація мотиваційної моделі ARCS-V Дж. Келлера до умов академічного ліцею. Результати показали, що запропонована модель інтегрує мотиваційні, когнітивні та технологічні компоненти, стимулює дослідницьку активність, формує саморегуляцію учнів та надає можливість персоналізувати освітні траєкторії. Вона сприяє розвитку ключових компетентностей, організації інтегрованих уроків та підвищенню професійної мотивації педагогів, проте потребує високого рівня цифрової компетентності та ресурсного забезпечення для ефективної реалізації.

НАСТУПНІСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЙНО‑МЕТОДИЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ФАХОВІЙ ПЕРЕДВИЩІЙ ТА ВИЩІЙ ОСВІТІ

Галина Розлуцька, Ярослав Петрина — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування доцільності дотримання принципу наступності в організаційно‑методичному забезпеченні фахової підготовки майбутніх вчителів початкових класів. Використано теоретичні методи дослідження такі, як: аналіз і синтез для опрацювання нормативно-правових актів, науково-методичних джерел, педагогічних явищ. Для вивчення організаційно-методичного забезпечення освітньо-професійних програм в закладах фахової передвищої та вищої освіти застосовано конкретизацію, порівняння, індукцію, дедукцію, абстрагування, синтез тощо. Методи узагальнення, класифікації, проектування, інтерпретації результатів забезпечили формулювання висновків. Обґрунтовано домінанти в організації професійної підготовки на кожному рівні освіти: практична спрямованість у коледжі, науково-дослідницька у закладах вищої освіти. Доведено, що дотримання наступності сприяє безперервному становленню професійної компетентності, полегшує переходи між рівнями освіти та формує педагога, здатного до інноваційної діяльності. Виокремлено напрямки забезпечення наступності організаційно-методичного супроводу між освітніми рівнями. Представлено інструментарій реалізації наступності такий, як: «компетентність ‒ навчальний компонент ‒ практика ‒ наскрізні кейси/портфоліо», уніфіковані критерії оцінювання, спільні бази практик і лабораторії НУШ. З метою узгодження освітньо-професійних програм рекомендовано на практиці здійснювати індивідуалізацію траєкторій здобуття освіти, усувати дублювання, підвищувати валідність оцінювання й цілеспрямовано готувати випускника до ролей НУШ, що підвищує якість процесу, мобільність і узгодженість внутрішніх систем якості фахової передвищої та вищої освіти.

ВИКОРИСТАННЯ АРТТЕРАПЕВТИЧНИХ МЕТОДІВ У ГРУПОВІЙ РОЗВИВАЛЬНО-КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ: ТЕОРЕТИЧНІ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ПРАКТИЧНІ ПРИКЛАДИ ЗМІН СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Наталія Росоха — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Сучасні соціальні ризики, пов’язані з воєнними діями, економічними труднощами та загальною нестабільністю, значно впливають на психоемоційний стан дітей, створюючи підґрунтя для виникнення тривожних і депресивних проявів, поведінкових проблем та труднощів у соціалізації. Це актуалізує необхідність пошуку ефективних методів психолого-педагогічної підтримки, серед яких особливе місце займає арттерапія як безпечний та природний інструмент вираження емоцій. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та аналіз можливостей застосування арттерапевтичних методів у роботі з дітьми різного віку з метою зниження рівня емоційної напруги, розвитку комунікативних і соціальних навичок, а також сприяння їхній інтеграції у колектив. У процесі дослідження використано комплекс теоретичних та емпіричних методів. Результати дослідження показали, що арттерапія сприяє зменшенню проявів тривожності, агресії та емоційного напруження, стимулює розвиток креативності й самовираження, формує позитивний соціальний досвід. У молодших дітей спостерігається підвищення емоційної стабільності та покращення навичок спілкування, у старших – зростання рівня саморефлексії, адекватної самооцінки та конструктивного вирішення конфліктних ситуацій. Отримані результати підтверджують ефективність використання арттерапевтичних методів у розвивально-корекційній роботі з дітьми та доводять їхню значущість як інструменту соціально-психологічної підтримки у кризових умовах.

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ НА ЗАКАРПАТТІ

Вікторія Рюль — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується медіаграмотність студентської молоді на Закарпатті. Вивчення рівня медіаграмотності та медіакомпетентності через процес медіаосвіти в студентському середовищі є надзвичайно актуальним в час, коли всі сфери нашого життя пронизані інформаційними потоками, ми опинилися в епіцентрі сучасного інформаційного світу, де лише наше критичне мислення здатне робити усвідомлений вибір, розуміти природу контенту та послуг і мати змогу краще захищати себе та свою родину від шкідливого чи образливого контенту. Тому особливо гостро на сьогодні постає необхідність підтримувати розвиток медіаграмотності в усіх сферах життя суспільства. Проведено аналіз останніх публікацій на дану тему, а також здійснено аналіз основних понять. Також виокремлено компоненти та складові медіаграмотності та проведено власне двоетапне дослідження медіаграмотності студентської молоді на Закарпатті шляхом анкетування за допомогою Google forms з подальшим аналізом даних в SPSS.

МЕДІАКОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ

Антон Синиця — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Розглядається проблема формування медіакомунікативної компетентності соціальних працівників у контексті зростання ролі мас-медіа в сучасному суспільстві. Метою дослідження є аналіз теоретичних підходів і узагальнення зарубіжного та українського досвіду формування зазначеної компетентності. Застосовано методи аналізу наукової літератури, порівняння освітніх практик і систематизації результатів. Окреслено, що ефективна взаємодія з медіа є важливим інструментом підвищення довіри до соціальної сфери, забезпечення прозорості діяльності соціальних служб та інформування населення про програми й послуги. Встановлено, що зарубіжний досвід орієнтований на інтеграцію медіаграмотності та медіаадвокації у підготовку соціальних працівників, тоді як в Україні процес перебуває на етапі становлення, проте вже демонструє позитивну динаміку через упровадження освітніх програм і партнерських проєктів з медіа.

АДАПТИВНЕ НАВЧАННЯ: СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ТРАЄКТОРІЙ

Ярослава Сікора — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність проблеми зумовлена необхідністю забезпечення гнучкості та персоналізації освітнього процесу у закладах вищої освіти, що відповідає сучасним викликам цифровізації та динамічним вимогам ринку праці. Особливого значення набуває адаптивне навчання як інструмент для персоніфікованого професійно-особистісного розвитку фахівців. Дослідження присвячено теоретичному обґрунтуванню та практичному моделюванню адаптивного навчання, орієнтованого на побудову індивідуальних освітніх траєкторій майбутніх фахівців з інформаційних технологій. Застосовано аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, узагальнення досвіду впровадження моделей адаптивного персоналізованого навчання та реалізації індивідуальних освітніх траєкторій у ЗВО. Обґрунтовано модель побудови індивідуальної освітньої траєкторії, у структурі якої виокремлено обов’язковий, варіативний та організаційно-коригуючий компоненти. Визначено етапи її побудови (діагностичний, мотиваційно-цільовий, проєктування змісту модулів з дисципліни, вибір структури ІОТ, оцінювальний) та умови ефективного застосування в цифровому освітньому середовищі.

СТРАТЕГІЇ ВИКЛАДАННЯ ТА СТИЛІ НАВЧАННЯ: АНАЛІЗ ТА ІНТЕГРАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГА

Ігор Смагін, Таїса Смагіна — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено комплексний аналіз взаємозв’язку між стратегіями викладання та стилями навчання в контексті сучасної освітньої практики. На основі систематизації ключових педагогічних понять і критичного огляду емпіричних досліджень та метааналізів, демонструється, що володіння широким спектром стратегій є індикатором професіоналізму вчителя, тоді як концепція стилів навчання потребує переосмислення. Запропоновано розглядати стилі не як жорсткі індивідуальні характеристики, що вимагають адаптації викладання, а як інструменти для саморефлексії та цілеспрямованого розвитку когнітивних навичок. Наведено практичні рекомендації, що ґрунтуються на емпірично підтверджених підходах, зокрема на інтегративній моделі Дж. Пеллі, яка поєднує цикл досвідного навчання Д. Колба з юнгівськими ментальними функціями. Стаття має на меті надати методологам, педагогам та розробникам освітньої політики науково обґрунтовану основу для вдосконалення професійного розвитку вчителів.

ОПИТУВАННЯ СТУДЕНТІВ ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА» ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Олександра Сорокіна — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Актуальність проблеми застосування опитувань студентів з метою підвищення якості їх освіти обумовлена політикою реалізації студентоцентрованого підходу, активним залученням студентів як внутрішніх стейкхолдерів до оцінки якості освітнього процесу, реалізацією положень чинних нормативно-правових актів. Мета дослідження полягає у виявленні комплексного відношення та оцінки студентів змісту освітньо-професійної програми «Соціальна робота» Економіко-правничого фахового коледжу Запорізького національного університету та виділення кола питань, які потребують додаткової уваги з боку адміністрації навчального закладу. Методом дослідження було обрано опитування студентів І-ІІІ курсів, які навчаються за освітньо-професійною програмою «Соціальна робота». Проведення опитувань для студентів освітньо-професійної програми «Соціальна робота» виступає можливістю відчути себе учасниками наукового дослідження та зробити особистий внесок в покращення навчального процесу. Студенти високо оцінюють безпечність освітнього середовища, демонструють достатньо високий рівень обізнаності стосовно навчального процесу, його складових та наповнення. Значну увагу студенти приділяють розвитку soft skills, зокрема питанням комунікації, критичного мислення, командної роботи, управління часом, адаптивності та емоційного інтелекту. Серед механізмів впровадження рекомендацій студентів у навчальний процес запропоновані інтерактивні обговорення та дискусії, активізація групової роботи та мозкових штурмів, регулярне оновлення навчальних програм, співпраця адміністрації, викладачів та органів місцевого самоврядування, залучення студентів до процесу самооцінювання і контролю якості навчання.

РОЗВИТОК АНАЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ВИВЧЕННЯ КУРСУ АЛГЕБРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ

Мирослав Стойка, Юлія Петечук — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У сучасній педагогічній освіті актуальним є завдання розвитку аналітичного мислення майбутніх учителів математики. Проблема полягає у визначенні ефективних методичних підходів до формування логічного та критичного мислення студентів у процесі вивчення курсу алгебри. Метою дослідження є аналіз та оцінка методичних прийомів, які сприяють розвитку аналітичного мислення через навчання алгебрі. Для досягнення мети застосовано методи теоретичного аналізу наукової літератури та педагогічної практики, зокрема розгляд задач проблемного та дослідницького характеру, інтеграція алгебри з іншими математичними дисциплінами та використання сучасних інформаційних технологій. Результати показали, що системне застосування таких методів дозволяє значно підвищити рівень аналітичного мислення студентів, стимулює їх творчу активність та здатність самостійно генерувати рішення складних математичних завдань. Водночас було відзначено, що ефективність залежить від рівня підготовки студентів та методичної майстерності викладача. Загалом, дослідження підкреслює, що курс алгебри є потужним інструментом розвитку аналітичного мислення майбутніх учителів математики, а цілеспрямована методична робота забезпечує формування їх професійних компетентностей.

КРИТЕРІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ ВІЙНИ ТА ЧЛЕНАМИ ЇХ СІМЕЙ

Олеся Товстуха — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Сучасні виклики, зумовлені збройною агресією та наслідками воєнних дій, потребують від фахівців соціальної сфери спеціальних знань, умінь і професійних якостей, які виходять за межі традиційних освітніх програм. Мета дослідження – визначення та обґрунтування критеріїв професійної підготовки фахівців соціальної сфери до роботи з ветеранами війни та членами їх сімей. На основі аналізу сучасних наукових джерел, виокремлено та охарактеризовано п’ять ключових критеріїв професійної підготовки: ціннісно-мотиваційний (ціннісне ставлення до професії, мотивація до ефективної допомоги, готовність до саморозвитку), когнітивний (система знань про сутність, методи й технології соціальної роботи з ветеранами та членами їх сімей, знання етичних норм і соціальної політики), операційно-діяльнісний (сформовані професійні вміння й навички організації соціальної підтримки на різних рівнях, здійснення інтервенцій, ведення документації), індивідуально-особистісний (розвинені особистісні та психологічні якості), оцінно-рефлексивний (здатність до критичного аналізу професійної діяльності, конструктивного прийняття зворотного зв’язку, рефлексії власних ресурсів). Отримані результати мають практичне значення для формування ефективної системи підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, яка відповідатиме реальним потребам ветеранів війни та їхніх сімей.

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ХІМІЇ: ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Юлія Шафорост — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Інклюзивне навчання хімії потребує врахування як психологічних, так і педагогічних чинників, що визначають ефективність організації освітнього процесу. Актуальність проблеми зумовлена потребою забезпечення рівного доступу учнів з різними освітніми потребами до якісної природничої освіти та необхідністю формування в них ключових компетентностей і дослідницьких навичок. Метою дослідження є аналіз міждисциплінарних підходів, що інтегрують знання з психології, педагогіки та методики навчання хімії для створення ефективного інклюзивного освітнього середовища. Методи дослідження включають теоретичний аналіз психолого-педагогічних джерел, вивчення нормативно-правових документів та узагальнення сучасних практик викладання хімії в умовах інклюзії. Успішна інклюзія в хімічній освіті можлива завдяки комплексному підходу: урахуванню психологічних чинників (мотивація, розвиток позитивної самооцінки, подолання бар’єрів у навчанні), застосуванню педагогічних стратегій (адаптація навчального матеріалу, групова робота, диференційований підхід) та впровадженню методичних рішень (цифрові ресурси, віртуальні лабораторії, інтерактивні методи). Запропонований підхід може слугувати практичною основою для викладачів, науковців та студентів педагогічних спеціальностей у розробці моделей інклюзивного навчання природничих дисциплін.

ПРАЦІВНИКИ ОСВІТИ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ: МІЖ СОЦІАЛЬНИМИ ГАРАНТІЯМИ ТА СОЦІАЛЬНОЮ ПІДТРИМКОЮ

Катерина Шестакова — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Вчителі в Україні – велика соціально-професійна група, яка користується державними соціальними гарантіями, а освітня політика є важливою складовою соціальної політики. Працівників сфери освіти не вважають соціально незахищеною категорією, хоча зниження престижу професії спонукає і педагогів, і громадську думку сприймати вчителів «соціально вразливою» групою. Таке сприйняття може виглядати перебільшенням, адже рівень відповідальності у сфері освіти не більший, ніж у будь-якій іншій професії, де є чіткі стандарти та значні суспільні очікування. Водночас різниця між соціальними гарантіями, що надає держава педагогам, і реальною «вразливістю» (яку неможливо нівелювати самими лише законодавчими нормами), залишається досить хиткою. Метою статті є визначення специфіки соціальної політики щодо працівників освіти (вчителів) через аналіз концептуальних та практичних проблем, пов’язаних із реалізацією соціальних гарантій і соціальної підтримки, а також уточнення місця педагогів у системі соціального захисту. Аналіз правових актів, урядових стратегій, звітів міжнародних інституцій та експертних досліджень дозволяє зробити висновки про механізми подальшої підтримки й захисту вчителів. Першочергово соціальні гарантії, які пропонує держава (щорічна оплачувана відпустка, визначена тривалість робочого навантаження, спеціальний порядок виходу на пенсію за вислугу років тощо) є недостатніми. Пропонуючи напрямки вдосконалення соціальної підтримки вчителів, варто зосередити увагу на підвищенні оплати праці та соціальних стандартів, запровадженні державних й муніципальних програм житлової підтримки, розвитку системи психологічної допомоги й профілактики вигорання. Окремо слід вести мову про проведення системних кількісних та якісних досліджень умов роботи вчителя, психологічного стану, а також реальних (таких, що дійсно можливі в умовах війни) шляхів соціальної підтримки громадами та державою.

ПОТЕНЦІАЛ І РИЗИКИ ПОЛЬСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ КУЛЬТУРИ НА ТЛІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ

Тетяна Шостачук — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Сучасні процеси світової та європейської інтеграції впливають на польську педагогіку культури, яка є субдисципліною педагогіки. Завданням педагогіки культури є сприяння формуванню ідентичності особистості, її ціннісних орієнтацій та здатності до міжкультурного діалогу. Проте польська й українська освітня практика не визначає вектором розвитку передачу культурних цінностей, відтак, європейський досвід може спонукати до зміни пріоритетів у педагогіці. Метою нашого дослідження є вивчення й осмислення європейського досвіду педагогіки культури та можливостей застосування її ідей в різних педагогічних галузях. Застосовані методи дослідження: аналіз і синтез педагогічної літератури; методи збору та обробки інформації; порівняльного аналізу педагогічних концепцій; конкретизації та теоретичного узагальнення. Європейський досвід педагогіки культури показано на прикладі Німеччини та Чеської Республіки, де педагогіка культури є теоретично й практично зорієнтованою діяльністю в області соціокультурного розвитку особистості засобами мистецтва. Сучасна педагогіка культури містить анімацію культури, як прагнення оживити культуру, як частину повсякденного життя, й зробити її доступною для найширших верств населення. Проаналізовані позиції німецьких і чеських представників педагогіки культури, дозоляють стверджувати, що метою сучасної педагогіки культури є не просто передача цінностей, а розвиток вміння сприймати, знаходити й формувати цінності, розуміти їх і вміти розрізняти більш і менш значущі на основі власного досвіду добра, краси, сенсу й повноти життя.

ВЕБДИЗАЙН У СУЧАСНІЙ ОСВІТІ: ОГЛЯД ПІДХОДІВ, ТЕХНОЛОГІЙ І РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

Артем Юрченко, Євгеній Дємєнтьєв, Олена Семеніхіна — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

Здійснено огляд сучасних наукових підходів до викладання вебдизайну в системі освіти, зосереджуючи увагу на міждисциплінарному характері цієї галузі, яка об’єднує технічні, естетичні, когнітивні та соціальні компоненти. Мета дослідження: виявлення провідних тенденцій, ефективних педагогічних стратегій та інноваційних технологій, що використовуються у процесі навчання вебдизайну на різних освітніх рівнях. Методологічною основою слугував якісний контент-аналіз рецензованих наукових публікацій, що охоплюють проблематику проєктного навчання, автоматизованих середовищ для перевірки коду, емоційно-візуального сприйняття дизайну, XR-інтерфейсів, екологічної відповідальності та інклюзивності. Результати огляду засвідчили ефективність застосування дизайн-орієнтованого навчання, особливо у роботі зі студентами початкового рівня. Значна увага приділяється кольоровим рішенням, композиційній структурі вебсторінок і взаємозв’язку між емоційними характеристиками дизайну та сприйняттям користувачів. Навчання вебдизайну позитивно впливає на програмувальну самооцінку здобувачів освіти, зменшує гендерні й соціальні бар’єри та формує мотивацію до подальшого професійного розвитку. Розглянуто роль цифрових інструментів в організації самостійного навчання, зокрема платформ з автоматичним зворотним зв’язком і візуалізацією помилок. Підкреслюється актуальність включення принципів сталого розвитку до змісту навчання вебдизайну, з метою формування екологічно свідомих практик цифрового проєктування. Сучасне навчання вебдизайну має ґрунтуватися на поєднанні технічних знань, візуальної грамотності, етичної відповідальності та інноваційних цифрових рішень. Такий підхід сприяє формуванню цілісної цифрової компетентності здобувачів освіти і розширює можливості для їхньої участі в цифровому суспільстві.

ІНТЕГРАЦІЯ МІКРОКОНТРОЛЕРА ESP32 У ФАКУЛЬТАТИВНИЙ КУРС З РОБОТОТЕХНІКИ СТАРШОЇ ШКОЛИ

Наталія Юрченко, Михайло Пучков, Марія Ломага — ср, 05 лис 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено авторську методику впровадження мікроконтролера ESP32 у факультативні заняття з робототехніки для учнів старшої школи. Актуальність зумовлена потребою шкіл у доступних інструментах для STEM-навчання та дефіцитом локалізованих методичних рішень. Мета – апробувати структуру курсу, яка поєднує апаратні можливості ESP32 з навчальними практиками проєктно-орієнтованого навчання. Методи дослідження: аналіз літератури й освітніх рішень, порівняння популярних платформ (Arduino, Raspberry Pi, LEGO Mindstorms), дизайн-орієнтоване дослідження із пілотуванням чотирьох навчальних кейсів («розумний дім» на MQTT, інтернет-радіо, «розумний» дзвінок, міні-метеостанція) та педагогічний моніторинг результатів. Результати: запропоновано поурочну структуру курсу, ряд практичних робіт і типові траєкторії диференціації завдань; за підсумками пілотування зафіксовано зростання зацікавленості учнів і вдале застосування теорії на практиці; окреслено проблеми (живлення, мережеві налаштування, калібрування датчиків) і способи їх дидактичного вирішення. Практичне значення: описані матеріали готові до використання в шкільних STEM-курсах, гуртках і хакатонах.