Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота»

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ В НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Володимир Александрович — 2026-04-30

З огляду на сучасні виклики бойових дій в умовах ведення російсько-української війни постає гостра проблема підвищення результативності професійної підготовки військовослужбовців в Навчальному центрі Збройних сил України, зокрема через необхідність розвитку у них військово-професійної відповідальності. Метою дослідження є аналіз та виокремлення компонентів й методологічних підходів, що визначають особливості формування військово-професійної відповідальності військовослужбовців у Навчальному центрі. Провідними методами дослідження є: теоретичний аналіз наукових висновків і досліджень, системний аналіз, описовий аналіз, узагальнення отриманих результатів та прогнозування. Встановлено, що структура військово-професійної відповідальності є багатокомпонентною, вона включає такі компоненти: ціннісний, нормативно-правовий, професійно-операційний, емоційно-вольовий та рефлексивний. Поряд з тим, визначено етапи розвитку військово-професійної відповідальності військовослужбовців у Навчальному центрі Збройних сил України, до яких належать: адаптаційний, діяльнісний, рефлексійний. Вважаємо, що розвиток військово-професійної відповідальності військовослужбовців в Навчальному центрі можливий лише через призму побудови логічного та структурованого педагогічного процесу. Нами було виокремлено та охарактеризовано ідеї таких методологічних підходів як - системний, компетентнісний, діяльнісний, контекстний, праксеологічний та акмеологічний. Також, окреслено педагогічні умови, що беззаперечно обумовлюють специфіку підготовки військовослужбовців в Навчальному центрі Збройних сил України, а саме: інтенсивність циклів навчання, перевага діяльнісних методів та взаємозв’язок навчання із формуванням психічної витривалості. Особливу увагу зосереджено на виокремлення провідних положень, що мають бути реалізовані під час планування освітньої діяльності. До яких належать: контроль засвоєння норм і стандартів військової служби на усіх етапах навчання, набуття практичних вмінь продукування відповідального управлінського рішення у практичній діяльності та формування усвідомленої потреби у професійній рефлексії.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПРОГУЛЮВАННЯ ЗАНЯТЬ НА НАВЧАЛЬНУ УСПІШНІСТЬ УЧНІВ СЕРЕДНІХ ШКІЛ У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ

Даніела Баркасі — 2026-04-30

Прогулювання занять є значною соціально-педагогічною проблемою, яка негативно втручається в навчальний процес і впливає на загальну шкільну успішність учнів. У середовищі середніх шкіл це явище проявляється не лише порушенням регулярної шкільної відвідуваності, але й пов’язане з нижчою мотивацією до навчання, слабшими навчальними результатами та підвищеним ризиком шкільної неуспішності. Регулярна участь у навчанні відіграє важливу роль у здобутті нових знань, розвитку навичок і формуванні позитивних навчальних звичок учнів. Мета дослідження: з’ясувати причини прогулювання занять серед учнів середніх шкіл Словаччини, рівень поширення прогулів з огляду на стать учнів та їхній вплив на навчальні результати учнів. У роботі була використана кількісна дослідницька стратегія, як інструмент було використано анкету власної розробки. Результати були опрацьовані непараметричним двовибірковим U-тестом Манна–Вітні (на рівні α = 0,05) та коефіцієнтом рангової кореляції Спірмена R. Результати нашого дослідження показали, що навмисне пропускання занять трапляється частіше у хлопців, ніж у дівчат. Серед найчастіше зазначених причин відсутності були так звані фальшиві медичні причини як мотиваційні фактори з боку учнів. Водночас підтверджено, що прогули мають негативний зв’язок із навчальними результатами, причому зі зростанням рівня пропускання занять відбувається погіршення шкільної успішності. Результати дослідження вказують на потребу приділяти підвищену увагу профілактиці прогулів у шкільному середовищі. Важливо зосередитися передусім на посиленні мотивації учнів до навчання та створенні позитивного класного клімату. Значну роль відіграє також співпраця школи з родиною та своєчасна ідентифікація ризикових факторів, що призводять до пропускання занять. Частиною профілактики повинні бути також профілактичні та інтервенційні програми, спрямовані на підтримку регулярної шкільної відвідуваності та покращення ставлення учнів до школи.

БАЧЕННЯ ГАЙДЕНС ПЛАТФОРМИ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Юрій Богачков — 2026-04-30

Проаналізовано поняття гайденсу (guidance) як технології підтримки освітніх і кар’єрних рішень, на відміну від суміжних практик (коучинг, менторинг, навчання, тьюторинг, профорієнтація). Наголошується, що в Україні тема гайденсу майже не розвинена і часто зводиться до звичайної профорієнтації. Мета дослідження – сформувати концептуальне бачення гайденс-платформи для учнів середньої школи як перший крок до створення універсальної гайденс-платформи. Застосовані методи дослідження: теоретичний аналіз та систематизація понять для розмежування поняття гайденс та споріднених таких як career guidance, career counselling, career development, mentoring / mentorship та інших; огляд і критичний аналіз наукових джерел українських і зарубіжних дослідників; обговорення стану розвитку гайденс в середовищі фахівців (національне агентство кваліфікацій, европейська мережа центрів euruguiadance, европейський фонд освіти, міжнародна асоціація гайденсу). Запропоновано модель гайденс-платформи як метасистеми з п’ятьма рівнями (суб’єкт, траєкторії, ресурси, аналітика, рекомендації). Визначено ключові модулі: профільно-діагностичний, картування можливостей, побудови траєкторій, аналітичний, рекомендаційний і модуль рефлексії. Описано ціннісно-орієнтований процес гайденсу (етапи: діагностика і фільтрація, картування траєкторій, ресурсне забезпечення, супровід/навігація, фіналізація). Вказано основних бенефіціарів (клієнт/учень, провайдер/гайденс-система, освітні заклади/роботодавці, держава) і ланцюги формування цінності для кожного з них. Підкреслюється, що значущість цієї розробки полягає у визначенні нової технології та демонстрації вигод для різних сторін, що може сприяти покращенню людського капіталу та економічного розвитку. Представлене бачення описує попередню рамку для подальших досліджень. За результатами теоретичних досліджень найближчим часом планується розроблення та дослідна експлуатація гайденс пратформи.

ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА В НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ ВІЛ-СЕРВІСУ

Надія Бутенко — 2026-04-30

Стаття присвячена аналізу діяльності організацій, які працюють у сфері протидії ВІЛ. Актуальність досліджуваної проблеми полягає у необхідності зафіксувати та уніфікувати наявні підходи до соціальної роботи у сфері профілактики ВІЛ, які здійснюються на рівні громад та спільнот. З метою актуалізації реальної соціальної ситуації та стану розвитку соціальної роботи у сфері ВІЛ зібрано та проаналізовано наявний досвід роботи недержавних організацій. Авторами використано методи якісного аналізу практичної діяльності соціальних працівників, які працюють у сфері ВІЛ-сервісу, та систематизації основних напрямів діяльності у сфері соціальної підтримки людей, що живуть з ВІЛ. Аналіз діяльності громадських організацій показує, що робота соціального працівника здійснюється на перетині медичної та соціальної площин супроводу клієнта. Разом з тим, визначено основні задачі, з якими стикається соціальний працівник при здійсненні трудових функцій, та співвіднесено їх з нормативними вимогами до професії. Результати дослідження показують, що двома ключовими векторами роботи соціальних працівників у недержавних організаціях сфери ВІЛ-сервісу є: профілактика, що включає впровадження програм зниження шкоди, проведення тестування, консультування щодо PrEP/PEP та вектор догляд і підтримка, що включає кейс-менеджмент, формування прихильності до АРТ, психосоціальну допомогу. Разом з тим результати порівняння трудових функцій показує, що соціальні працівники, які працюють у сфері ВІЛ-сервісу, виконують унормовані трудові функції частково, із врахуванням специфіки клієнтської категорії.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ДИТИНОЮ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ЇЇ СІМ’ЄЮ У СЛУЖБІ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ

Петер Вансач — 2026-04-30

Народження дитини з обмеженнями життєдіяльності становить для сім’ї значне психологічне навантаження та кризу батьківської ідентичності. Служба раннього втручання в Словаччині виступає як ключова система підтримки, спрямована на пом’якшення наслідків порушень розвитку та стабілізацію сімейної системи шляхом професійного супроводу та інклюзивних підходів. Мета дослідження: через аналіз кейс-стаді (казуїстики) описати процес раннього втручання як інструменту зміцнення компетенцій сім’ї та підтримки психомоторного розвитку дитини з інвалідністю або дитини, що перебуває в зоні соціального ризику. Було використано стратегію якісного дослідження. Основним методом було казуїстичне дослідження (кейс-стаді) трьох обраних клієнтів. Додатковими методами були аналіз професійної документації, включене спостереження за дитиною в природному середовищі та інтерпретаційний аналіз перебігу втручань. Аналіз показав, що вчасна ідентифікація ризиків та раннє налаштування індивідуального плану призводять до значного покращення показників розвитку дітей. Результати підтверджують, що запорука успіху полягає не лише у прямій стимуляції дитини, а насамперед у компетентності батьків, мережевій взаємодії для отримання професійної допомоги та усуненні соціальних факторів ризику в сім’ї. Отже, раннє втручання, що реалізується пріоритетно в природному середовищі сім’ї, є ефективним механізмом інклюзії. Партнерський підхід між фахівцем і батьками дозволяє сім’ї подолати фазу шоку та активно брати участь у формуванні позитивної життєвої траєкторії дитини.

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Дмитрій Вербівський — 2026-04-30

Стаття присвячена дослідженню проблеми формування ціннісних орієнтацій учнів у процесі профільного навчання у старшій школі. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення умов для професійного самовизначення здобувачів освіти та реалізації особистісно орієнтованого підходу в освітньому процесі. Мета статті – теоретично проаналізувати сутність поняття «ціннісні орієнтації», дослідити їх формування в учнів профільних класів та оцінити роль позаурочної діяльності у розвитку ціннісних орієнтирів. Методи дослідження: аналіз, узагальнення та систематизацію наукової, психолого-педагогічної та методичної літератури з метою з’ясування сутності поняття «ціннісні орієнтації», визначення особливостей їх формування в учнів профільних класів та обґрунтування потенціалу позаурочної діяльності у розвитку ціннісної сфери здобувачів освіти. Здійснено теоретичний аналіз поняття «ціннісні орієнтації» у психолого-педагогічній літературі, розкрито співвідношення категорій «цінності» та «ціннісні орієнтації», а також визначено їх роль у регуляції поведінки й життєвого вибору особистості. Показано, що ціннісні орієнтації формуються під впливом соціокультурних чинників і виступають важливими орієнтирами у процесі професійного та особистісного становлення учнів. Особливу увагу приділено можливостям профільного навчання та позаурочної діяльності як ефективних засобів розвитку ціннісної сфери старшокласників. Обґрунтовано значення психолого-педагогічного супроводу, використання тренінгів, дискусій, проєктної та суспільно корисної діяльності для формування усвідомлених життєвих і професійних орієнтирів. Зроблено висновок, що системна організація освітнього процесу сприяє гармонійному поєднанню особистісного розвитку учнів і їхнього професійного самовизначення.

МОДЕЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ЦИФРОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Любомир Волч — 2026-04-30

В умовах стрімкої цифровізації освіти педагоги на різних рівнях освіти, зокрема й педагоги професійного навчання, стикаються з новими викликами, що вимагають освоєння цифрових технологій, методів і підходів, спрямованих на підвищення якості навчання. Основну увагу у статті приділено аналізу ключових аспектів підготовки майбутніх магістрів професійної освіти до діяльності в умовах цифрового освітнього середовища. Мета статті – обґрунтування моделі підготовки магістрів професійної освіти до організації освітнього процесу в умовах цифрового середовища. Методи дослідження: аналіз нормативно-правової бази, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури; теоретичне моделювання; синтез і узагальнення досвіду професійно-педагогічної освіти в умовах цифровізації. У результаті дослідження розроблено модель підготовки магістрів професійної освіти до організації освітнього процесу в умовах цифрового середовища як сукупність цільового, змістово-процесуального, технологічного та результативного блоків. Її структурно-модульна побудова спрямована на поєднання ціннісно-мотиваційної, науково-теоретичної та практичної складових підготовки, що уможливлює ефективну організацію освітнього процесу в цифровому середовищі. Запропонована модель є концептуальною основою модернізації магістерської підготовки та відповідає сучасним викликам цифрового суспільства.

ЗМІСТОВІ АСПЕКТИ ПРАВОВОЇ ГРАМОТНОСТІ УЧНІВ В ШКІЛЬНІЙ СИСТЕМІ ЧЕХІЇ

Арсен Гавринець — 2026-04-30

Актуальність дослідження визначається тим, що сучасне суспільство все більше усвідомлює свою залежність від якості правової освіти, оскільки рівень та система правових знань істотно впливають на ефективність діяльності людини в соціумі. Мета статті: обгрунтувати змістові аспекти забезпечення правової грамотності та їх роль у розвитку правосвідомості учнів у чеській шкільній системі. Для з’ясування поставленої мети використано методи наукового пошуку: вивчення наукових досліджень − для з’ясування теоретичних відомостей щодо розвитку правової грамотності учнів в умовах закладу освіти в українському та чеському освітньому просторі; систематизація – для виявлення особливостей розвитку правової грамотності; прогностичний – для визначення перспектив розвитку правової грамотності та правової компетентності; узагальнення – для формулювання висновків. Компонентами змісту правової грамотності є знання, навички і ставлення та цінності, тобто розуміння рівня відповідності між законом та уявленнями людей про правильну в правовому сенсі поведінку, ступінь фактичної участі людей у ситуаціях, що регулюються законодавством, а також уявлення про допустимість виходу за межі правового поля, особисту відповідальність за дотримання прав, необхідність захисту прав, можливості порушення закону тощо.

ОСНОВОПОЛОЖНІ НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Степан Ганджа — 2026-04-30

Здійснено аналіз основних напрямів соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні в умовах воєнного стану та масштабних внутрішніх міграційних процесів. Мета дослідження полягає у виокремлені та аналізі основних напрямів соціального забезпечення ВПО в Україні, що забезпечуватиме створення умов для відновлення життєвих можливостей ВПО, їх соціальної стабільності та повноцінної інтеграції у приймаючі громади. Методи дослідження: систематизація та узагальнення нормативно-правових основ, аналіз основних напрямів соціального забезпечення ВПО, аналітико-системне теоретичне узагальнення. Досліджено, що соціальне забезпечення ВПО в Україні є багаторівневою системою, яка поєднує матеріальні, соціальні, правові та інтеграційні механізми підтримки. Ефективність цієї системи залежить від комплексності підходу, узгодженості дій державних органів і громад, достатності ресурсів та орієнтації на довгострокове відновлення соціального потенціалу переміщених осіб. Соціальне забезпечення ВПО в Україні є невід’ємною складовою державної соціальної політики, яка спрямована на гарантування конституційних прав громадян в умовах надзвичайних соціальних викликів, має комплексний характер і поєднує кілька взаємопов’язаних вимірів – правовий, економічний, соціальний та організаційний. Охарактеризовано нормативно-правові засади соціального захисту ВПО, визначено ключові механізми державної підтримки, окреслено проблемні аспекти та перспективи вдосконалення системи соціального забезпечення. Комплексна система підтримки ВПО включає низку взаємопов’язаних напрямів, які охоплюють соціальну інтеграцію, доступ до освіти і медичних послуг, сприяння працевлаштуванню та економічній самостійності, забезпечення житлом, доступ до соціальних послуг, а також матеріальну і фінансову підтримку.

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ

Ярослав Гарбич — 2026-04-30

Стаття присвячена висвітленню теоретичних і методичних питань підвищення якості освітнього процесу у закладах фахової передвищої освіти, які готують майбутніх туризмознавців. На основі дедуктивного аналізу психолого-педагогічної літератури, використання порівняння й узагальнення теоретичної інформації було встановлено, що використання педагогічного моделювання під час організації професійної підготовки майбутніх фахових молодших бакалаврів за спеціальністю J3 Туризм та рекреація зможе суттєво підвищити їхню готовність до майбутньої діяльності. Представлено підходи до розуміння наукової дефініції «модель» та висвітлено загальні методологічні принципи (незалежності, реалізованості, відповідності, завершеності, конструктивної цілісності, оптимальності), які покладені в її розробку. Зосереджено увагу на осмисленні функцій авторської моделі формування готовності майбутніх фахівців сфери туризму до професійної діяльності, а також охарактеризовано три головних складових елемента блочної моделі (освітні компоненти, позааудиторна діяльність, практична підготовка).

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІОКОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Богдан Глядик — 2026-04-30

Мета дослідження: обґрунтування стратегічних напрямів формування соціокомунікативної компетентності фахівців соціальної сфери та конкретизації їх значення у процесі набуття професійних компетентностей. На основі логічного, змістового, порівняльного аналізу наукових джерел досліджено, що формування соціокомунікативної компетентності у майбутніх фахівців соціальної сфери у закладах вищої освіти передбачає комплексну та системну роботу, що реалізується через низку взаємопов’язаних напрямів, зокрема комунікативний, соціальний, психологічний, етичний та інтегративний. Кожен із цих напрямів спрямований на формування певних знань, умінь і особистісних якостей майбутнього фахівця, проте їх поєднання забезпечує цілісний розвиток здатності до ефективної професійної взаємодії у соціальній сфері. Конкретизовано, що реалізація комунікативного, соціального, психологічного, етичного та інтегративного напрямів у процесі професійної підготовки забезпечує комплексне формування соціокомунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери та визначено їх значення у процесі набуття професійних компетентностей фахівців соціальної сфери. Їх взаємодія сприяє формуванню фахівця, який володіє необхідними комунікативними навичками, високим рівнем соціальної відповідальності, психологічною готовністю до роботи з різними категоріями населення та здатністю ефективно діяти у складних умовах сучасного суспільства. Доведено, що стратегічні напрями формування соціокомунікативної компетентності не існують ізольовано, а взаємодіють між собою, сприяючи формуванню високого рівня комунікативної культури та підвищенню готовності до ефективної діяльності у соціальній сфері, створюють комплексну систему набуття професійних компетентностей.

СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗА КРИТЕРІЄМ ПІРСОНА

Інна Гулівата — 2026-04-30

Досліджено актуальну проблему цифрової трансформації професійної підготовки майбутніх економістів у закладах вищої освіти. Обґрунтовано та практично апробовано авторську методику формування цифрових компетентностей, що ґрунтується на інтеграції профільних дисциплін із використанням сучасного інструментарію (Trello, Jira, Power BI, Google Analytics) та використання комплексу завдань, спрямованих на розвиток інформаційної грамотності, вміння працювати з даними, навичок комунікації та співпраці, створення цифрового контенту й безпеки, а також оцінювання здатності ідентифікувати цифрові потреби, вирішувати технічні проблеми й творчо адаптуватися до нових технологічних рішень в освітньому процесі. Дослідно-експериментальна робота реалізовувалася протягом 2022–2025 рр. на базі Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету та охоплювала констатувальний, пошуковий і формувальний етапи. Для оцінки ефективності запропонованої системи було проведено формувальний експеримент із виділенням контрольних та експериментальних груп. Після завершення навчання в експериментальній групі зафіксовано суттєве зростання показників: частка студентів із високим рівнем цифрової компетентності зросла з 7,21% до 18,27%, тоді як кількість осіб із низьким рівнем скоротилася втричі. Достовірність отриманих даних підтверджено за допомогою критерію Пірсона (χ²). Шляхом порівняння емпіричного значення (χ² = 38,78) із критичним (χ²= 7,81) доведено статистично значущу відмінність у рівнях сформованості компетентностей здобувачів експериментальної групи. Результати засвідчують, що позитивні зміни в якості підготовки є прямим наслідком впровадженої методики, а не випадковими чинниками. Отримані дані підтверджують педагогічну доцільність застосування спеціалізованого програмного забезпечення для підвищення якості підготовки фахівців економічного спрямування, посилення їхньої мотивації до самостійної роботи та здатності адаптуватися до вимог цифровізованого ринку праці.

ОСОБЛИВОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В ЗАКЛАДАХ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ В ЕПОХУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Василь Гуменюк — 2026-04-30

В умовах активного розвитку цифрової економіки та глобальної цифровізації системи освіти питання ефективного застосування сучасних інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій в інклюзивному середовищі набуває особливої актуальності. Мета статті – розгляд особливостей інклюзивної освіти в епоху цифрових технологій та дослідження того, як використання цифрових технологій може допомогти в реалізації інклюзивної освіти в закладах медичної освіти. Методи дослідження: аналіз наукової та методичної літератури для виявлення сучасних тенденцій та проблем впровадження цифрових технологій в інклюзивну освіту; контент-аналіз цифрових освітніх технологій для оцінки їхнього впливу на освітній процес здобувачів освіти з особливими освітніми потребами; системний аналіз комплексного впливу цифровізації на інклюзивне навчання. У медичній освіті цифрова трансформація здійснюється на основі розвитку цифрової інфраструктури, навчально-методичних матеріалів і нових моделей організації навчання. Для здобувачів освіти з обмеженими можливостями здоров’я ІКТ та цифрові технологій забезпечують доступ до знань, подолання соціальної та географічної ізоляції, розвиток навичок і мотивації. Основні цифрові рішення охоплюють спеціалізоване обладнання, навчальні застосунки, системи синтезу/розпізнавання мови, дистанційні та змішані формати, інтерактивні курси й електронні бібліотеки. Їхнє застосування підвищує доступність освіти, підтримує індивідуальні траєкторії навчання та формує професійні навички здобувачів з особливими можливостями здоров’я та особливими освітніми потребами, забезпечуючи ефективну інклюзію та соціалізацію.

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВРАЗЛИВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Тетяна Демиденко — 2026-04-30

Цифровізація суспільства та активне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у різні сфери життя зумовлюють необхідність формування цифрової компетентності населення. Особливої актуальності ця проблема набуває у контексті соціальної роботи з вразливими групами населення, для яких характерні обмежений доступ до цифрових ресурсів і онлайн-послуг та низький рівень сформованості цифрових навичок. Мета статті: здійснити теоретичний аналіз особливостей формування цифрової компетентності вразливих груп населення у системі соціальної роботи та визначити основні напрями її розвитку на рівні громади. Методи дослідження: аналіз та узагальнення наукових джерел, систематизація, порівняльний аналіз підходів до структури цифрової компетентності та теоретичне узагальнення. Обґрунтовано доцільність включення критичного ігнорування у структуру цифрової компетентності. Під критичним ігноруванням розуміється здатність користувача свідомо відбирати інформаційні джерела, обмежувати взаємодію з маніпулятивним або надлишковим контентом та керувати власним цифровим середовищем. Визначено основні напрями формування цифрової компетентності вразливих груп населення на рівні громади, зокрема через освітні програми університетів третього віку, ініціативи громадських організацій, діяльність бібліотек і цифрових хабів, а також самоосвіту на онлайн-платформах. Узагальнено особливості програм формування цифрової компетентності вразливих груп населення.

АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ОЦІНЮВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВІДКРИТОЇ НАУКИ

Ірина Драч — 2026-04-30

Проаналізовано документи Європейського дослідницького простору та Європейської асоціації університетів щодо політик і механізмів оцінювання якості дослідницької діяльності університетів на основі принципів і підходів Відкритої науки: European Commission’s Action Plan for Research Assessment Reform (2024), Report on Research Assessment (2024), The EUA Open Science Agenda 2025 (2022); European Commission’s Action Plan for Research Assessment Reform (2024) та Report on Research Assessment (2024). Аналіз документа Європейської асоціації університетів The EUA Open Science Agenda (2025) показав, що оцінювання досліджень визначено одним з ключових пріоритетів діяльності. В політиці щодо оцінювання досліджень акцентується увага на необхідності поєднання якісних і кількісних методів, яке використовується для оцінки якості та впливу дослідницької діяльності. Критична маса університетів Європи залучена до дискусій щодо розроблення та впровадження більш відповідальних, прозорих і стійких практик оцінювання дослідницької діяльності та кар’єри, в тому числі стимулів та винагород для відкритої науки протягом усього дослідницького процесу. Підходи до оцінювання мають належним чином збалансувати якісну експертну оцінку з кількісними показниками, врахувати контекст і мету оцінювання на основі широких визначень якості та впливу, а також узгоджені з інституційними місіями та цінностями. Аналіз наведених національних планів/програм щодо розвитку відкритої науки в європейських країнах показав, що: спостерігається тенденція трансформації системи оцінювання досліджень від акценту на кількісних показниках ефективності досліджень до використання якісного оцінювання R&D; проблемою для просування відкритої науки в Європейському просторі вищої освіти та Європейському дослідницькому просторі є недостатнє врахування зусиль вчених щодо використання відкритих практик; спостерігається зменшення ваги бібліометричних показників та збільшення ваги оцінювання внеску у відкриту науку та діяльність; для впровадження практик відкритої науки необхідно здійснювати моніторинг цього процесу, оцінюючи (кількісно й якісно) залученість дослідників до відкритої науки, а також виявляючи можливі виклики та бар’єри.

РОЗВИТОК М’ЯКИХ НАВИЧОК (SOFT SKILLS) ЯК КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООСВІТИ ФАХІВЦІВ ЦЕНТРІВ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ

Анастасія Жукова — 2026-04-30

Актуальність проблеми визначається зростаючими вимогами до фахівців центрів життєстійкості щодо ефективної взаємодії з клієнтами у кризових та травматичних ситуаціях. Успішна діяльність таких спеціалістів залежить не лише від професійних знань, а й від сформованості м’яких навичок, що забезпечують психологічну підтримку, довіру та стійкість у взаємодії з клієнтами. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності та значення м’яких навичок фахівців центрів життєстійкості як компонента їхньої професійної самоосвіти. Методи дослідження: теоретичний аналіз і синтез наукових та науково-методичних доробок. До складу розвитку м’яких навичок відносяться емоційний інтелект (EQ), лідерство, емоційна саморегуляція, відповідальність, управління конфліктами, здатність до ефективної комунікації, адаптації, командної роботи, вміння критичного та креативного мислення. Це сприяє підвищенню ефективності роботи фахівців центрів життєстійкості, збереженню психологічної стійкості, запобіганню емоційному вигоранню та забезпечує високу якість надання допомоги різним категоріям клієнтів. Формування та розвиток м’яких навичок здійснюється в рамках безперервної професійної самоосвіти фахівців центрів життєстійкості, яка охоплює широкий спектр форм і методів фахового вдосконалення. Зокрема, це самостійне опрацювання наукової та методичної літератури, участь у спеціалізованих тренінгах, вебінарах, залучення до професійних спільнот, проходження супервізій, а також систематична саморефлексія, що дозволяє критично осмислювати власний досвід та коригувати професійну поведінку.

ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ТА КНР: СТАН ЗАЛУЧЕНОСТІ СТУДЕНТІВ

Людмила Зеленська — 2026-04-30

Аргументовано необхідність цілеспрямованої і спеціально організованої фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів університетів України як запоруки зміцнення їх здоров’я, підвищення рівня фізичної активності й працездатності, забезпечення витривалості, життєстійкості та профілактики депресивних станів в умовах дії воєнного стану. Схарактеризовано основні форми організації фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів в університетах України та КНР. Здійснено порівняльний аналіз стану залученості студентів університетів України та КНР до фізкультурно-оздоровчої діяльності. Для досягнення мети використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція), а також загальнонаукові методи емпіричного рівня (включене спостереження, анкетування, ранжування). У дослідженні взяли участь студенти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (Україна), n=85 та Сичуанського університету іноземних мов (КНР), n=93. Результати дослідження виявили відмінності у підходах до організації фізкультурно-оздоровчої діяльності в університетах України та КНР. Через жорстку регламентацію і варіативність форм студенти КНР більше залучені до занять фізкультурно-оздоровчими вправами у процесі навчання і дозвілля, чим українські студенти. 79,57% із них проти 44,7% студентів з України – вважають себе практично здоровими; 66,7% проти 43,5% – демонструють значно вищий рівень фізичної активності. У роботі визначено домінантні мотиви занять різними формами фізкультурно-оздоровчої діяльності для двох груп респондентів, серед яких перші сходинки посідають такі: «прагнення поліпшити стан здоров’я» (45,16% – для студентів КНР та 40% – для студентів України), «задоволення потреби у руховій активності» (31,18% проти 18,8%), «корекція тілобудови» (18,29% проти 25,9%), «підвищення оцінки з навчальної дисципліни «Фізичне виховання» (18,28% проти 2,4%). З’ясовано, що основними перешкодами для регулярної фізичної активності студентів обох країн є брак вільного часу, відсутність сили волі та інтересу, значне навчальне навантаження. Результати дослідження можуть бути використані для розроблення/оновлення моделей організації фізкультурно-оздоровчої діяльності в університетах України.

ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ЯК ЗАСІБ ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

Вєра Іванкова — 2026-04-30

У контексті старіння населення цифрова грамотність стає критичним детермінантом соціальної інклюзії. Підвищення компетенцій у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) є для літніх людей ефективним інструментом для підтримки соціальних зв’язків та пом’якшення негативних наслідків соціальної ізоляції. Мета дослідження: вивчити рівень цифрової грамотності літніх людей та проаналізувати її вплив на елімінацію соціальної ізоляції та посилення суб’єктивного відчуття зв’язку із суспільством та родиною в Словаччині. Дослідницьку групу склали 286 респондентів (132 жінки та 154 чоловіки) у віці 65-78 років. Збір даних здійснювався за допомогою методу анкетування. Аналіз даних був зосереджений на описі цифрової поведінки, частоті онлайн-контактів та суб’єктивному сприйнятті самотності залежно від використання ІКТ. Дослідження підтвердило, що технології є для людей похилого віку важливим елементом соціалізації; приблизно 50% респондентів заявили про значне зменшення відчуття самотності завдяки їх використанню. Однак ми виявили значні гендерні розбіжності: жінки використовують ІКТ переважно для прямого міжособистісного спілкування (50,8 % відеодзвінки), тоді як чоловіки демонструють вищий рівень цифрової вправності в інформаційних та адміністративних діях (57,8% банкінг, 65,6% читання новин). Ключовими бар’єрами виявилися психологічні фактори у жінок (страх і складність управління) та економічні фактори у чоловіків (висока ціна). Отже, цифрова грамотність літніх людей – це не лише технічна навичка, а й ключовий засіб соціальної профілактики. Результати дослідження вказують на необхідність впровадження цільових освітніх програм та соціотерапевтичних інтервенцій, які враховуватимуть специфічні бар’єри обох статей, що ефективно сприятиме подоланню соціальної ізоляції в похилому віці.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У РОЗВИТКУ ПРОЄКТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-БУДІВЕЛЬНИКІВ В УМОВАХ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ

Василь Кирлик — 2026-04-30

Розглянуто питання щодо ролі ІКТ в підготовці інженерів-будівельників. Наголошено, що на сучасному етапі розвитку інженерної освіти важливо акцентувати увагу на соціальній відповідальності інженера за безпеку інженерних об’єктів, у звязку з чим діяльність інженера ХХІ століття потребує відповідних компетентностей в контексті проєктування, моделювання та конструювання. Мета статті: обгрунтувати особливості застосування ІКТ у розвитку проєктних компетентностей майбутніх інженерів-будівельників в умовах університетської освіти. Методи наукового пошуку: для визначення теоретичних відомостей щодо розвитку проєктних компетентностей майбутніх інженерів-будівельників застосовано метод аналізу наукової інформації; систематизацію - для виявлення компонентів освітньо-професійної програми, що спрямовані на розвиток проєктної компететності; герменевтичний метод – для з’ясування сутності проєктної компетентності; узагальнення – для формулювання висновків. Визначено проєктну компетентність інженера-будівельника як інтегровану здатність фахівця застосовувати комплекс знань, умінь та особистих якостей для ефективної реалізації будівельних проєктів від етапу ідеї до здачі об’єкта в експлуатацію. Зазначено, що використання комп’ютерних програм сприяє зацікавленості майбутніх інженерів; розвитку критичного та просторового мислення, проєктного бачення; формуванню конструкторських компетентностей та проєктної грамотності, під якою розуміється якісне виконання інженерно-проєктних робіт та здійснення моделювання. Виявлено переваги комп’ютерної підготовки у розвитку проєктної компетентності майбутніх інженерів-будівельників: мінімізація інженерних помилок, управління даними (студенти вчаться працювати не просто з кресленнями, а з базою даних об’єкта), командна робота (використання хмарних сервісів дозволяє майбутнім інженерам працювати над спільним проєктом дистанційно). Зроблено висновок, що завдання формування проєктної культури майбутнього інженера-будівельника сьогодні зумовлене інформатизацією освіти та автоматизацією виробництва, необхідністю формування знань щодо застосування комп’ютерних технологій на всіх циклах інженерно-будівельної діяльності.

ПРОФЕСІЙНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ У СФЕРІ КАНІСТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ

Наталія Коляда — 2026-04-30

В Україні, в системі соціальної роботи каністерапія наразі перебуває у фазі активного розвитку та потребує ґрунтовнішого науково-методичного опрацювання, узагальнення й упорядкування практичного досвіду, підготовки компетентних спеціалістів, а також запровадження стандартизованих і сертифікованих програм. Мета статті: виокремити особливості професійної підготовки каністерапевтів та визначити перспективи подальших досліджень щодо професійної стандартизації у сфері каністерапії в Україні. Методи дослідження: аналіз і синтез, порівняння, зіставлення зарубіжної й української теорії і практики каністерапії для з’ясування стану розробленості проблеми та виокремлення особливостей професійної підготовки фахівців каністерапевтів в Україні. На сучасному етапі реалізація освітніх програм, створення профільних центрів каністерапії та розвиток міждисциплінарної співпраці засвідчують вагомий потенціал цього напряму щодо гуманізації соціальної допомоги та утвердження інклюзивних підходів у практичній діяльності. Каністерапія є перспективним інструментом інтеграції емоційної підтримки, соціалізації та реабілітації в єдиний простір допомоги, відповідно сучасна соціально-психологічна практика потребує пошуку нових форм підготовки кваліфікованих фахівців-каністерапевтів. Перспективи подальших досліджень: міждисциплінарний підхід до організації каністерапевтичної діяльності, необхідність формування науково обґрунтованих методичних засад її впровадження, а також напрями подальших досліджень у сфері терапії за участі тварин як перспективного інструменту соціально-психологічної підтримки в умовах кризи.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ДИЗАЙН ОСВІТНЬОГО КОНТЕНТУ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕМПАТІЇ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Тетяна Короід — 2026-04-30

Здійснено обґрунтування педагогічного дизайну освітнього контенту як чинника розвитку цифрової емпатії здобувачів вищої освіти. Освітній контент перестає бути лише носієм інформації, він набуває функції організації когнітивного досвіду, емоційної підтримки та професійного становлення здобувача освіти. Актуальність дослідження зумовлена потребою гуманізації цифрового освітнього середовища в умовах цифрової трансформації освіти. Метою статті є теоретичне обґрунтування педагогічного дизайну освітнього контенту як чинника формування цифрової емпатії у здобувачів вищої освіти та визначення його ролі в розвитку емоційного інтелекту та професійної готовності майбутнього педагога. Особлива увага приділена розвитку емоційного інтелекту, що здатний стимулювати відповідальне мислення здобувачів вищої освіти. В межах дослідження було проведено анкетування магістрантів щодо розуміння ними функцій моніторингу та його ролі в освітньому процесі. В умовах цифрової трансформації освіти моніторинг набуває не лише контролюючої, а й комунікативно-емпатійної функції. Доведено, що педагогічний дизайн розглядається як структурно організований процес створення контенту, який поєднує когнітивні, емоційні й комунікативні компоненти цифрової взаємодії. Розроблено гуманістично орієнтовану модель педагогічного дизайну освітнього контенту й рівні сформованості цифрової емпатії здобувачів вищої освіти. Модель охоплює цільовий, змістовно-структурний, процесуально-комунікативний, моніторингово-рефлексивний й результативний блоки. Визначено різницю між традиційним педагогічним дизайном освітнього контенту й гуманістично орієнтованим. У межах дослідження пропонується авторське трактування поняття «цифрова емпатія». Розкрито зміст поняття «цифрова емпатія» у контексті авторської моделі. Доведено зв’язок рівневої динаміки цифрової емпатії з професійною готовністю майбутнього викладача. Обґрунтовано доцільність інтеграції інтерактивних, рефлексивних і персоналізованих елементів навчання як засобів розвитку емоційної чутливості й відповідальної цифрової комунікації.

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЦИФРОВИХ ЗАСТОСУНКІВ ДЛЯ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Тетяна Кравчук — 2026-04-30

Обґрунтовано актуальність використання цифрових застосунків в іншомовній підготовці майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін, з огляду на потребу працювати з фаховими іншомовними джерелами, формувати термінологічну лексику, мовлення та комунікативні моделі педагогічної взаємодії. Мета статті: проаналізувати функціональні можливості цифрових застосунків і визначити дидактично доцільні підходи до їх добору та комбінування в освітньому модулі. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел із мобільного та цифрового навчання мов, якісний контент-аналіз функцій застосунків і порівняльний аналіз їх потенціалу щодо розвитку видів мовленнєвої діяльності. Виокремлено критерії добору інструментів та описі цифрових застосунків для вивчення мови: Readlang, ChatGPT і MagicSchool AI, Miro. Запропоновано приклади завдань і рекомендації щодо інтеграції цифрових застосунків у короткий навчальний модуль іншомовної підготовки майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін. Їх комплексне використання забезпечує поетапну організацію іншомовної діяльності студентів від сприймання та осмислення фахового іншомовного тексту до продуктивного використання іноземної мови в комунікації.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ШІ-ГРАМОТНОСТІ УЧНІВ ЗАСОБАМИ NO-CODE ІНСТРУМЕНТІВ (НА ПРИКЛАДІ GOOGLE TEACHABLE MACHINE)

Олександр Кривонос — 2026-04-30

Стрімка експансія штучного інтелекту (ШІ) зумовлює трансформацію освітньої парадигми, вимагаючи формування ШІ-грамотності як базової компетенції учнів. Проте високий «поріг входження» через складність математичного апарату та синтаксису мов програмування створює методичне протиріччя для учнів середньої ланки. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних рекомендацій щодо використання no-code інструментів (на прикладі Google Teachable Machine) для формування базової ШІ-грамотності учнів у процесі навчання інформатики. Застосовано порівняльно-типологічний метод для аналізу підходів до вивчення ІТ та системний аналіз для розгляду процесу формування ШІ-грамотності як цілісної системи. Обґрунтовано ефективність використання методу навчання з перенесенням знань (transfer learning) засобами візуальних ML-платформ. Доведено, що no-code підхід дозволяє змістити акцент із написання коду на концептуальне проєктування інтелектуальних моделей та аналіз даних. Визначено потенціал інтеграції таких моделей у середовище Scratch для створення систем безконтактного керування та екологічного моніторингу. Виявлено обмеження інструменту, зокрема ризик виникнення «ілюзії розуміння» та технічні залежності.

ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЄКТАМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОГО СПРЯМУВАННЯ В СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Наталія Левінець — 2026-04-30

Обґрунтування інноваційних моделей управління соціальними проєктами фізкультурно-оздоровчого спрямування в системі дошкільної освіти передбачає пошук нових ефективних інструментів у забезпеченні її якості. Головна мета полягала в аргументації потреби впровадження інноваційних моделей управління соціальними проєктами з фізкультурно-оздоровчої діяльності в дошкільній освіті (мережеві, проєктно-орієнтовані, цифрові, кризово-адаптивні) та визначенні їх сутності. Для її реалізації використано комплекс теоретичних методів: аналіз і синтез, конкретизація, метод систематизації, узагальнення, прогнозування. За результатами проведеного дослідження схарактеризовано особливості таких інноваційних моделей, що належать до групи проєктних: мережева – ґрунтується на кластеризації закладів та горизонтальних партнерських зв’язках, забезпечуючи об’єднання ресурсів, досвіду, інноваційних практик та сприяє координації дій між її учасниками; проєктно-орієнтована – забезпечує реалізацію фізкультурно-оздоровчих програм через структуровані етапи, формуючи міждисциплінарну взаємодію, що сприяє прозорості процесів, своєчасній корекції впливів, обміну успішними практиками та створенню цілісної дієвої системи; цифрові – інтегрують цифрові технології для координації, моніторингу та адаптації, створюючи платформи прозорої взаємодії; кризово-адаптивні – забезпечують гнучке реагування на непередбачувані умови шляхом швидкої перебудови структури, перерозподілу ресурсів та корекції планів, формуючи адаптивні стратегії. Система дошкільної освіти потребує інтеграції ієрархічної та проєктної моделей, що забезпечує динамічність, інноваційність і розвиток партнерських ініціатив у фізкультурно-оздоровчій діяльності.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Галина Лещук — 2026-04-30

Зактуалізовано проблему формування комунікативної культури фахівців соціальної сфери, оскільки існує нагальна потреба у подоланні розриву між традиційною академічною підготовкою та реальними запитами ринку праці щодо професійної взаємодії, емпатії та здатності фахівців до розв’язання конфліктів у професійній діяльності. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та систематизації провідних концептуальних підходів до розвитку комунікативної культури майбутніх фахівців соціальної сфери в умовах сучасної вищої освіти. У дослідженні застосований комплекс теоретичних методів, зокрема, аналіз наукової літератури для вивчення стану розробки проблеми, термінологічний аналіз для уточнення змісту понять «комунікативна культура» та «комунікативна компетентність», синтез та узагальнення для систематизації концептуальних підходів та висновків. Висвітлено корелятивний зв’язок між комунікативною культурою та комунікативною компетентністю фахівця. Розкрито зміст ключових концептуальних підходів: аксіологічного (ціннісний базис), діяльнісного (динаміка професійної взаємодії), компетентнісного (відповідність стандартам та результат підготовки) та гуманістичного (антропоцентризм). Високий рівень комунікативної культури визначено як інструмент професійної самоактуалізації фахівця та ефективний механізм соціальної допомоги в умовах динамічних змін. Обґрунтовано, що інтеграція цих підходів забезпечує формування соціокомунікативної компетентності як складного особистісного конструкту.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА ДИДАКТИЧНІ МОДЕЛІ ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ КРИЗ ТА РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Світлана Литвинова — 2026-04-30

Здійснено теоретичне обґрунтування методичних підходів та розроблення дидактичних моделей використання мобільного навчання в закладах загальної середньої освіти в умовах кризових викликів і стрімкого розвитку штучного інтелекту (2019–2026 рр.). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення неперервності та життєстійкості освітнього процесу під час пандемії, воєнного стану, енергетичних блекаутів та вимушеної міграції учасників освітнього процесу. На основі системного аналізу наукових джерел уточнено сутність мобільного навчання як форми організації освітнього процесу, що інтегрує персональні пристрої, хмаро орієнтовані середовища, імерсивні технології та ШІ-асистентів. Систематизовано методологічні підходи (компетентнісний, діяльнісний, особистісно орієнтований, адаптивний, соціально-конструктивістський, STEM-центричний та принцип педагогічної достатності) та визначено їх трансформацію під впливом цифровізації. Запропоновано авторські макро-моделі: модель інтелектуальної адаптивності (IAM), що забезпечує персоналізовану підтримку й корекцію навчальної траєкторії засобами ШІ, та модель імерсивно-дослідницької конвергенції (IRC), спрямовану на інтеграцію AR, мобільних сенсорів і соціальної співпраці у процесі дослідницького навчання. Розроблено прикладні сценарії впровадження моделей у природничо-математичній освіті з урахуванням вікових психолого-педагогічних особливостей учнів. Обґрунтовано трансформацію професійної ролі вчителя як фасилітатора адаптивного контенту та модератора взаємодії учень – вчитель – ШІ. Доведено, що впровадження стратегії BYOD та інноваційних моделей є критично важливим для збереження якості й доступності шкільної освіти за будь-яких умов, а інтеграція мобільних технологій і штучного інтелекту забезпечує персоналізацію, формування цілісної системи знань і підвищення якості освіти в умовах невизначеності.

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАСОБУ ГАРМОНІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Галина Мешко — 2026-04-30

Статтю присвячено важливій проблемі психолого-педагогічної науки – формуванню індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутнього вчителя в координатах гармонізації його особистості. Проаналізовано стан дослідженості у наукових джерелах проблеми формування індивідуального стилю педагогічної діяльності та обґрунтовано необхідність його формування на етапі професійної підготовки у закладі вищої освіти. Мета дослідження полягала в тому, щоб проаналізувати особливості становлення індивідуального стилю професійної діяльності педагога в контексті гармонізації його особистості, можливості і досвід його формування в майбутніх учителів у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін. На основі аналізу наукової літератури й вивчення освітньої практики виокремлено чинники і визначено етапи формування індивідуального стилю педагогічної діяльності, окреслено й схарактеризовано роль і можливості психолого-педагогічних дисциплін у досліджуваному аспекті, зокрема, інтегрованого курсу «Педагогіка», курсів «Психологія», «Вікова і педагогічна психологія», спеціально організованої неперервної педагогічної і виробничої практик. Представлено досвід роботи з формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутнього вчителя. Розкрито роль розробленого психолого-педагогічного тренінгу, який проводиться у межах діяльності Центру педагогічного консалтингу, в формуванні індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутнього вчителя й гармонізації його особистості, Зосереджено увагу на можливості формування псевдостилю професійної діяльності, визначено причини його вироблення та способи превенції. Окреслено перспективи подальших наукових розвідок, що передбачають обґрунтування й упровадження системи роботи з формування оптимального стилю педагогічної діяльності майбутніх учителів на етапі професійної підготовки.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІТНІХ ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ-ЕКОЛОГІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ТА СЛОВАЧЧИНИ

Олена Мітрясова — 2026-04-30

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції української екологічної освіти в європейський простір та пошуком оптимального поєднання прикладних і фундаментальних підходів для підготовки фахівців, здатних ефективно долати сучасні глобальні та регіональні екологічні виклики. Метою статті є проведення порівняльного аналізу окремих аспектів підготовки бакалаврів-екологів в Україні та Словаччині (на прикладі Чорноморського національного університету імені Петра Могили та Пряшівського університету) для виявлення особливостей прикладного та фундаментального підходів у їхніх освітніх програмах. Дослідження ґрунтується на застосуванні порівняльного аналізу, статистичному та кількісному аналізі. Визначено, що освітня програма підготовки бакалаврів-екологів ЧНУ має більш прикладний характер, наголошуючи на антропогенному впливі, оптимізації природокористування, використанні геоінформаційних систем, картографії та формуванні практичних навичок для роботи в державних і приватних секторах. На відміну від цього, програма Пряшівського університету «Екологічні та природничі науки» є більш фундаментальною. Ця програма має сильний біологічний та практичний компонент, що включає обширну польову та лабораторну роботу. Порівняльний аналіз обсягу дисциплін у кредитах ЄКТС підтверджує, що ЧНУ надає більший обсяг кредитів (43) гуманітарній підготовці, тоді як ПУ має значно більший обсяг (54) природничо-фундаментальних наук. Обидві програми охоплюють ключові екологічні дисципліни і підкреслюють практичне застосування знань. Проте, ЧНУ інтегрує більше міждисциплінарних підходів, тоді як ПУ зосереджується на інтеграції екологічних знань з правовими та комунікативними аспектами. Обидві моделі є цінними. а ідеальна екологічна освіта може полягати в поєднанні сильних сторін обох підходів.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ У КУРСІ «УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Олена Пасічна — 2026-04-30

Важливим складником професійної освіти є мовна підготовка, зорієнтована на розвиток у здобувачів освіти умінь і навичок спілкування у фаховій сфері. Довідково-інформаційні документи в професійній діяльності працівників мають ключове значення. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю оптимізації процесу вивчення довідково-інформаційних документів у курсі «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Мета статті: описати систему роботи з вивчення довідково-інформаційних документів задля формування практичних умінь і навичок здобувачів освіти укладати ділові папери цієї групи. Методи дослідження: аналіз і синтез наукової літератури (для з’ясування стану розробленості питання), теоретичне узагальнення (для формулювання підсумкових положень та висновків). Описано призначення, реквізити, структурні особливості доповідної та пояснювальної записок, звіту, протоколу, витягу з протоколу. Запропоновано систему практичних завдань для формування умінь і навичок укладання цих ділових паперів, як-от: визначення виду документа за його фрагментом та класифікаційними ознаками; виправлення помилок у написанні стійких мовних конструкцій, що вживаються в довідково-інформаційних документах; вибір варіанта нормативного слововживання; редагування речень, що є типовими для довідково-інформаційних документів; оформлення ділових паперів за вказаною інформацією; продовження документа за його початком; виправлення помилок в оформленні ділового папера згідно з нормами офіційно-ділового стилю.

МЕНТОРИНГ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА УПРАВЛІНСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ МЕДСЕСТРИНСТВА У КЛІНІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ СЛОВАЧЧИНИ

Марія Поповічова — 2026-04-30

Менторство в клінічній освіті є важливим педагогічним інструментом, який сприяє поєднанню теоретичної підготовки з практичним навчанням студентів медсестринства. У процесі професійної соціалізації воно дає змогу студентам опановувати професійні компетентності, засвоювати професійні цінності та адаптуватися до специфіки клінічного середовища під керівництвом досвідчених медсестер-менторів. Дослідження спрямоване на аналіз значення менторства як педагогічного інструменту в процесі професійної соціалізації студентів медсестринства в клінічному середовищі Словаччини. Частиною дослідження також було визначення окремих факторів, які впливають на ставлення медсестер до менторства та їхню участь у практичному навчанні студентів медсестринства. Для збору даних застосовано анкетний метод. Дослідницьку вибірку становили 169 медсестер. Отримані дані були опрацьовані за допомогою дескриптивної та аналітичної статистики. Для перевірки гіпотез використано критерій незалежності хі-квадрат Пірсона при рівні статистичної значущості α = 0,05. Результати показали, що більшість респондентів вважає менторство важливим елементом практичного навчання студентів медсестринства. Аналіз показав статистично значущий зв’язок між здійсненням менторської діяльності та позитивною оцінкою її значення у процесі клінічної освіти. Одночасно підтверджено статистично значущу асоціацію між виконанням менторської діяльності та позитивним ставленням медсестер до участі у навчанні майбутніх медсестер. Медсестри, які активно залучені до менторства, сприймали його значення значно позитивніше, ніж ті, які менторську діяльність не виконували. Отже, менторство є ефективним педагогічним інструментом професійної соціалізації студентів медсестринства в клінічному середовищі. Воно підтримує розвиток професійних компетентностей, передачу професійних цінностей та формування позитивного ставлення до клінічної освіти.

ІНКЛЮЗИВНІ ПІДХОДИ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ В КОНТЕКСТІ МІЖСЕКТОРАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ІНТЕРВЕНЦІЙ

Іванна Размолодчикова — 2026-04-30

Актуальність дослідження зумовлена особливостями міжсекторальної взаємодії суб’єктів соціальної роботи, основна діяльність яких спрямована на інклюзію та підтримку внутрішньо переміщених осіб в Україні в умовах тривалої війни та масштабної гуманітарної кризи. Метою дослідження є теоретичний аналіз інклюзивних практик соціальної роботи із вимушено переміщеними особами в Україні. Застосовано метод системного аналізу та метод порівняльного аналізу. Окреслено основні соціально-психологічні, економічні та медичні проблеми ВПО, зокрема осіб з інвалідністю, сімей з дітьми, людей похилого віку та поранених учасників бойових дій, які потребують комплексної підтримки. Розкрито сутність інклюзії як процесу забезпечення рівного доступу до ресурсів, послуг і можливостей повноцінної участі в економічному, соціальному та культурному житті громади. Доведено, що ефективність інклюзивних практик соціальної роботи залежить від міжсекторальної взаємодії державних органів, місцевого самоврядування, міжнародних організацій, громадського сектору, освітніх інституцій та бізнесу. Проаналізовано роль цифрових сервісів у спрощенні доступу до соціальних послуг, а також значення фінансових механізмів підтримки працевлаштування та реабілітації. Обґрунтовано, що сучасна модель соціальної роботи з ВПО поступово трансформується від кризового реагування до стратегічного підходу, орієнтованого на довгострокову соціальну інтеграцію та формування безбар’єрного середовища. Визначено низку проблем, пов’язаних із фрагментарністю політики, недостатньою координацією між інституціями та потребою у стандартизації інклюзивних механізмів підтримки.

РОЗВИТОК ШІ-ГРАМОТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ПРАВА ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Дмитро Разуменко — 2026-04-30

Статтю присвячено дослідженню проблеми розвитку ШІ-грамотності здобувачів права у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком технологій штучного інтелекту та їх активним впровадженням у правничу діяльність, що потребує формування у майбутніх юристів здатності ефективно та відповідально використовувати інтелектуальні цифрові інструменти у професійній практиці. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності та структури ШІ-грамотності здобувачів права, а також визначення педагогічних засад її формування у процесі професійної підготовки майбутніх юристів. У дослідженні використано комплекс теоретичних методів, зокрема аналіз, синтез, узагальнення та систематизацію наукових джерел, порівняльний аналіз сучасних підходів до трактування поняття «ШІ-грамотність», а також структурно-логічний аналіз для уточнення її компонентів. У результаті дослідження визначено сутність ШІ-грамотності здобувачів права як складової їхньої професійної та цифрової компетентності. Обґрунтовано основні компоненти ШІ-грамотності (когнітивний, операційно-діяльнісний, критико-аналітичний та етико-правовий) та окреслено напрями її розвитку в освітньому процесі закладів вищої освіти, зокрема через оновлення освітніх програм, використання інструментів штучного інтелекту в навчанні, проєктну діяльність та розвиток цифрової культури правничої освіти. Окреслено перспективи здійснення подальших досліджень.

ІМЕРСИВНІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ

Наталя Рашевська — 2026-04-30

Актуальність дослідження зумовлена активним упровадженням віртуальної, доповненої та змішаної реальностей в освітній процес за умов недостатньої систематизації їх дидактичних функцій і методичних можливостей. Метою статті є обґрунтування авторського підходу до визначення та структуризації імерсивних освітніх ресурсів як педагогічно доцільного складника методичної системи використання імерсивних технологій у навчанні природничо-математичних предметів, а також класифікація імерсивних освітніх ресурсів за їх педагогічним потенціалом і формами практичного застосування. На основі аналізу й узагальнення наукових джерел, порівняльного та структурно-функціонального аналізу запропоновано багаторівневу структурну схему трансформації імерсивних технологій у педагогічно обґрунтовані освітні ресурси. Схема відображає взаємозв’язок між технологічними характеристиками, освітніми цілями, функціональними завданнями та формами практичного застосування імерсивних ресурсів. Запропоновано класифікацію імерсивних освітніх ресурсів за педагогічним потенціалом і напрямами використання в навчальному процесі. Отримані результати можуть бути використані для усвідомленого дидактичного добору та методичного впровадження імерсивних ресурсів у практику навчання учнів академічних ліцеїв.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Юлія Рій — 2026-04-30

Актуалізовано необхідність ефективної організації науково-методичної роботи в закладі загальної середньої освіти (далі ЗЗСО), з метою удосконалення професійної компетентності вчителів та підвищення якості освітнього процесу. Представлено синтез теоретичних та практичних аспектів реалізації науково-методичної роботи в ЗЗСО. Мета статті: аналіз теоретичних і практичних аспектів науково-методичної роботи педагогічного колективу в ЗЗСО. Застосовані теоретичні методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, систематизація та узагальнення дослідницьких матеріалів, їх синтез та порівняння. Здійснено дефініційний аналіз поняття «методична робота» та «науково-методична робота». Ураховуючи багатомодельність і поліструктурність методології науково-методичної роботи визначено наукові підходи, які є основою теоретичних та практичних аспектів реалізації науково-методичної роботи. Обґрунтовано та визначено об’єкт, суб’єкт, мету, зміст та особливості науково-методичної роботи в ЗЗСО. Репрезентовано компоненти науково-методичної роботи: мотиваційно-цільовий, концептуально-стратегічний, організаційно-управлінський, змістовно-операційний, процесуально-аналітичний. Визначено організаційну структуру науково-методичної роботи. Розкрито форми організації науково-методичної роботи в ЗЗСО.

ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ОФІЦЕРІВ ТАКТИЧНОГО РІВНЯ ОСВІТИ З ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ПЕРСОНАЛУ (ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ)

Ігор Романюк — 2026-04-30

Розглянуто актуальні питання формування професійної готовності офіцерів тактичного рівня з організації психологічної підтримки (психологічного забезпечення) персоналу. В умовах сучасних викликів, які постають перед військовими підрозділами, зростає значення психологічної підтримки персоналу (психологічного забезпечення особового складу) як важливого елемента забезпечення боєздатності, морально-психологічної стійкості та ефективності виконання бойових (службово-бойових) завдань. Метою дослідження є розробка педагогічної концепції підготовки офіцерів тактичного рівня освіти, спрямованої на формування їх готовності до професійної діяльності з питань організації психологічної підтримки (психологічного забезпечення) персоналу (особового складу). Методи дослідження: аналіз методичної і психолого-педагогічної літератури; вивчення практичних аспектів організації професійної підготовки майбутніх офіцерів. Закцентовано увагу на необхідності інтеграції сучасних психологічних методів, технологій та підходів у систему військової освіти, що дозволяє підвищити ефективність управління персоналом (особовим складом) в бойових (службово-бойових), стресових і кризових умовах. Проаналізовано ключові суперечності у процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів тактичного рівня з організації психологічної підтримки (психологічного забезпечення) персоналу (особового складу). Розглянуто ключові компоненти професійної підготовки офіцерів тактичного рівня освіти з організації психологічного забезпечення (психологічної підтримки) персоналу (особового складу) для здійснення професійної діяльності у військових частинах (підрозділах) військ (сил) Збройних Сил та інших складових сил оборони України. Наголошується на важливості створення багатогранної педагогічної системи, спрямованої на формування професійних умінь майбутніх офіцерів тактичного рівня освіти з психологічної підтримки (психологічного забезпечення) персоналу (особового складу). Ця система охоплює три основних аспекти: теоретичний, методологічний і технологічний, а також передбачає оптимізацію відповідної діяльності з врахуванням особливостей військової професії офіцера тактичного рівня. Результати дослідження демонструють, що ефективна підготовка офіцерів тактичного рівня з організації психологічної підтримки (психологічного забезпечення) персоналу (особового складу) сприяє не лише підвищенню їхньої професійної компетентності, але й зміцненню морально-психологічного стану військових частин (підрозділів) загалом. Запропонована концепція може бути використана як основа для вдосконалення навчальних програм у військових закладах освіти.

СПЕЦИФІКА ПЕДАГОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ЦИФРОВОМУ ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ (ХАБІ)

Вікторія Савіцька — 2026-04-30

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення та вдосконалення моделей педагогічного управління в умовах цифровізації освітньо-культурного простору й поширення хабів як інноваційних середовищ взаємодії, навчання та розвитку. Мета статті: теоретичне обґрунтування специфіки педагогічного управління в цифровому освітньо-культурному хабі (середовищі), визначенні його структурних складових та управлінських механізмів, що забезпечують ефективну організацію взаємодії в умовах цифрової трансформації. Методи дослідження: критичний аналіз наукових джерел, порівняльний аналіз практик педагогічного управління в цифрових освітніх середовищах та педагогічного моделювання. Педагогічне управління в цифровому освітньо-культурному середовищі (хабі) розглянуто у двох аспектах: як сукупність базових концептів побудови цифрового середовища (ресурси, комунікація, управління) з метою проєктування та реалізації якісного освітньо-культурного процесу; як цілеспрямовано спроєктований гнучкий процес зовнішнього, внутрішнього та взаємного управління суб’єктів освіти, спрямований на діагностику та моніторинг персональних та спільних дій (взаємодій) між користувачами та суб’єктами середовища. Запропоновано основні складові педагогічного управління в цифровому освітньо-культурному середовищі (хабі) – аксіологічний, інформаційний, організаційний, оцінний.

ПОБУДОВА КОМАНДИ ТА КОАЛІЦІЙ У СОЦІАЛЬНІЙ АДВОКАЦІЇ: ПІДХОДИ, ПРИНЦИПИ ТА ДОСВІД УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Світлана Сапіга — 2026-04-30

Описано коаліційну модель (коли коаліції формуються навколо спільних базових переконань щодо певної соціальної проблеми, її природи, масштабу та шляхів вирішення). Зазначено, що команда і коаліція не є взаємозамінними. Розмежовано поняття команди й коаліції в контексті соціальної адвокації, як якісно різних організаційних форм колективної адвокаційної дії (коаліція як стратегічна форма, а команда як операційна одиниця, які разом утворюють взаємодоповнювальну дворівневу структуру адвокаційної діяльності). Представлено ролеву модель адвокаційної команди та критерії стратегічного добору її учасників. Запропоновано типологію коаліцій, зокрема, інституційну коаліцію (формується навколо спільного представництва певного сектору; членство визначається переважно інституційною приналежністю); ціннісну коаліцію (об’єднується навколо спільного бачення змін; забезпечує найвищу стійкість коаліції в умовах тривалого протистояння); ситуативну (тактичну) коаліцію (виникає навколо конкретної проблеми або загрози і має обмежений часовий горизонт). Принципами їх ефективної побудови є: принцип спільного бачення; принцип чіткого розподілу функцій; принцип поваги до автономії членів; принцип прозорості та підзвітності; принцип інклюзивного представництва. На основі порівняльного аналізу досвіду українських організацій ВГО «Inclusion Ukraine» та ГС «Ліга сильних» виявлено дві взаємодоповнювальні моделі коаліційної адвокації в Україні. Зокрема, інституційну коаліцію широкого представництва та ціннісну коаліцію нового покоління. Виділено ключові практичні і науково-методичні рекомендації для організацій, що планують або розвивають адвокаційну діяльність (доцільно застосовувати стратегічний підхід під час формування адвокаційної команди); при ініціюванні коаліційної взаємодії доцільно на підготовчому етапі визначити тип коаліції й основу, що її об’єднує; для системи професійної підготовки соціальних працівників доцільно включати до змісту освітніх компонентів розгляд тем, які формуватимуть знання та навички щодо планування й організації адвокаційних кампаній на колективному рівні.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА ГРОМАДСЬКЕ МЕДСЕСТРИНСТВО: ПАРТНЕРСТВО ДЛЯ ПІДТРИМКИ ВРАЗЛИВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Мірослава Семанова — 2026-04-30

Стаття присвячена дослідженню проблеми співпраці медсестер та соціальних працівників у сфері охорони здоров’я, які відіграють важливу роль у зменшенні нерівності у сфері охорони здоров’я в середовищі маргіналізованих та соціально незахищених груп. Метою опитування було проаналізувати ролі та готовність медсестер до виконання роботи в цих громадах, виявити основні перешкоди у наданні медичної допомоги та співпраці із соціальними працівниками, оскільки соціальний працівник є невід’ємною частиною роботи медичних працівників. Емпірична частина роботи була проведена за допомогою самостійно складеної анкети. В опитуванні взяли участь 63 медсестри, які працюють у сфері догляду за дітьми в громаді. Результати показали, що найчастішою цільовою групою, з якою контактують медсестри, є ромська громада – цей варіант вказали 33 (52%) медсестри. Далі йдуть бездомні люди 11 (17,5%), люди похилого віку без сімей (17,5%), матері-одиначки з дітьми 8 (13%). Під час роботи з цими групами до 23 медсестер (34%) повідомили про мовний бар’єр. 23 медсестри (36,5%) повідомили про використання допомоги соціальних працівників, а також було 12 (19%) медсестер, які не були знайомі з діяльністю соціального працівника. П’ятдесят (79%) медсестер повідомили про необхідність кращого поєднання громадської медсестринської діяльності із соціальними послугами/допомогою, консультуванням. Сім (11,5%) медсестер не змогли оцінити цю потребу. До 22 медсестер (35%) вітали б більш спеціалізовану освіту в галузі громадської медсестринської діяльності. У дискусії отримані дані порівнюються зі знаннями з професійної літератури та вказується на необхідність законодавчого закріплення громадської медсестринської справи та розвитку міжпрофесійної співпраці.

ПРОФЕСІЙНІ НАВЧАЛЬНІ СПІЛЬНОТИ І МЕРЕЖІ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАХІДНИХ МОДЕЛЕЙ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАКТИКИ

Ігор Смагін — 2026-04-30

Здійснено теоретико-порівняльний аналіз професійних навчальних спільнот (PLC) як феномену сучасної шкільної освіти в контексті подолання професійної ізоляції вчителя. Розглянуто генезу концепції PLC у західній педагогічній думці, зокрема ідеї колегіальності, професійного капіталу, рефлексивної практики та мережевої взаємодії. Проаналізовано відмінності між «сильними» і «слабкими» формами колегіальності, ризики штучної колегіальності та умови формування колаборативної культури в школі. Узагальнено підходи до організації професійних спільнот і мереж (PLC, NLC, PLN), їхні функції, переваги та обмеження. Здійснено зіставлення західних моделей із сучасною українською практикою інституціоналізації професійних спільнот у системі післядипломної освіти. Обґрунтовано, що ефективність професійних навчальних спільнот залежить від поєднання нормативної підтримки з культурними чинниками довіри, автономії та спільної відповідальності. Окреслено перспективи подальших емпіричних досліджень впливу PLC на якість педагогічної практики та результати навчання учнів. Професійні спільноти учителів можуть стати дієвою відповіддю на «ізоляцію в класі» та ресурсом професійного капіталу лише за умови переходу від формальної взаємодії до спільного професійного мислення й дослідження практики.

ЕТИЧНІ ДИЛЕМИ СТУДЕНТІВ ДОПОМІЖНИХ ПРОФЕСІЙ ПОКОЛІННЯ Z ПІД ЧАС ПРОХОДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАКТИКИ

Петр Снопек — 2026-04-30

Професійна практика є ключовою частиною професійної освіти в допоміжних професіях, особливо в сестринській справі та соціальній роботі. В умовах клінічної та польової практики теоретичні знання поєднуються з практичним досвідом, і професійна ідентичність студентів поступово формується. Водночас, під час практики, студенти можуть зіткнутися з ситуаціями, які є етично вимогливими та можуть спричинити моральні дилеми або моральний стрес. Цей досвід набуває особливого значення в контексті сучасного покоління студентів, особливо покоління Z, яке вступає в допоміжні професії з сильною чутливістю до питань етики, справедливості та якості професійного середовища. Метою статті є привернути увагу до важливості етичних дилем, з якими студенти допоміжних професій можуть зіткнутися під час професійної практики, та вказати на їх зв'язок з процесом професійної підготовки в контексті поколінних характеристик сучасних студентів. Стаття базується на аналізі професійної літератури та водночас відображає досвід авторів з клінічної та педагогічної практики, доповнений інтерв'ю зі студентами. У тексті вказується на ситуації, коли студенти спостерігають невідповідність між теоретично викладеними стандартами медичної допомоги та реальною практикою медичних чи соціальних працівників під час їхнього стажування, що може призвести до невизначеності, моральної напруги та сумнівів у професійних цінностях. У висновку наголошується на важливості сприятливого клінічного освітнього середовища, наставництва та рефлексії над практичним досвідом для розвитку етичної чутливості та професійної ідентичності студентів покоління Z.

ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Тетяна Спіріна — 2026-04-30

Підготовка конкурентоспроможних фахівців соціальної сфери в умовах воєнного стану та соціальної нестабільності актуалізує потребу в переосмисленні освітніх підходів і розширенні арсеналу практикоорієнтованих технологій навчання. Тренінгові технології, забезпечуючи цілісне поєднання теоретичних знань із практичним досвідом у безпечному навчальному середовищі, постають ефективним інструментом реалізації компетентнісного підходу у фаховій підготовці майбутніх соціальних працівників. Метою статті є теоретичне обґрунтування структурних складників потенціалу тренінгових технологій та систематизація їхніх видів відповідно до цільової спрямованості на формування фахових компетентностей. Застосовано комплекс взаємодоповнювальних методів: аналіз і синтез наукової літератури, систематизацію та класифікацію. Визначено чотири структурні складники потенціалу тренінгових технологій: діяльнісний, рефлексивний, комунікативний та ціннісно-мотиваційний. Запропоновано класифікацію тренінгових технологій у фаховій підготовці майбутніх соціальних працівників від комунікативного тренінгу до тренінгу супервізії та самоменеджменту, яка відображає логіку поступового ускладнення фахових завдань і цілеспрямовано формує окремі кластери фахових компетентностей. Результати дослідження можуть бути використані викладачами закладів вищої освіти для вдосконалення змісту навчальних програм і впровадження запропонованих форм організації практичної підготовки фахівців соціальної сфери.

СУЧAСНИЙ МIЖНAРОДНИЙ ДОСВIД РЕAЛIЗAЦIЇ ПРAКТИКО-ОРIЄНТОВAНОГО ПIДХОДУ В ПРОФЕСIЙНIЙ ПIДГОТОВЦI МAЙБУТНIХ УЧИТЕЛIВ ХIМIЇ

Діана Стрижак — 2026-04-30

Мета статті: узагальнення емпірично підтверджених педагогічних практик практико-орієнтованої підготовки майбутніх учителів хімії та окресленні можливостей їх адаптації до вітчизняного освітнього простору. Методи дослiдження: теоретичний аналіз й узагальнення наукових джерел та емпіричних досліджень міжнародного досвіду реалізації практико-орієнтованого підходу в підготовці майбутніх учителів хімії для виявлення провідних моделей практико-орієнтованої підготовки, формулювання узагальнень і висновків щодо можливостей адаптації міжнародного досвіду у вітчизняній системі підготовки майбутніх учителів хімії. Сучасна міжнародна практика демонструє системний перехід від моделі трансляції знань до моделі керованого формування професійної діяльності майбутнього вчителя. Найбільшу результативність забезпечує поєднання кількох взаємодоповнювальних механізмів: партнерство «університет – школа» як моделі спільної відповідальності за результати підготовки, супервізії та оцінювання професійної готовності; керовані репетиційні формати, які забезпечують поетапне відпрацювання педагогічних дій у моделюваному середовищі; менторинг і супервізія як системні механізми розвитку педагогічного предметного знання та здатності до дидактичної трансформації хімічного змісту; дослідницько-орієнтовані лабораторні курси як професійний тренажер, у якому експеримент розглядається водночас як об’єкт наукового аналізу і як дидактично спроєктована навчальна дія; цифрові інструменти рефлексії та симуляції, що підсилюють доказовість і керованість професійного зростання. Адаптація цих підходів у підготовку вчителів хімії у вітчизняних ЗВО розглядається як ресурс підвищення якості професійної підготовки та зменшення розриву між академічним навчанням і реальними запитами шкільної практики.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Ганна Товканець — 2026-04-30

Розглянуто особливості застосування навчально-мовленнєвих ситуацій та їх ролі у розвитку культури мовлення учнів початкової школи. Мета статті: обгрунтувати інноваційні підходи до формування культури мовлення учнів молодшого шкільного віку та схарактеризувати особливості застосування навчально-мовленнєвих ситуацій в освітньому процесі початкової школи. Застосовані методи наукового пошуку: вивчення наукових досліджень − для з’ясування теоретичних відомостей розвитку культури мовлення особистості на уроках мовно-літературної освітньої галузі; семантичний аналіз – для виявлення змісту лінгвістичних і педагогічних понять; лінгвопедагогічне спостереження – для розкриття особливостей мовленнєвої культури молодших школярів у процесі вивчення предметів мовно-літературної освітньої галузі; герменевтичний метод – для виявлення характерологічної сутності навчально-мовленнєвої ситуації; узагальнення – для формулювання висновків. В залежності від взаємовідносин між комунікантами можуть бути задані чотири головні фактори: соціальний статус людини, її роль як суб’єкта спілкування, виконання діяльності та моральні критерії. Виокремлено доповнювані, проблемні, уявні та рольові навчально-мовленнєві ситуації. Визначено ключові принципи створення навчально-мовленнєвих ситупцій: наочність, емоційність, інформативність активність.

ОСОБЛИВОСТІ ТА БАЗОВІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Сергій Тополянський — 2026-04-30

Соціальна робота в надзвичайних ситуаціях — це спеціалізована допомога для мінімізації наслідків катастроф і відновлення функціонування суспільства. Через руйнування зв’язків та втрату ресурсів люди опиняються у стані вразливості, що потребує комплексного забезпечення базових потреб і підтримки постраждалих громад. Мета дослідження – виявити особливості, принципи та практики здійснення соціальної роботи в умовах надзвичайних ситуацій, визначити її ключові завдання, інструменти та підходи до надання допомоги постраждалим групам населення. Застосовані методи дослідження: аналізу і синтезу; порівняльний аналіз; метод системного підходу; метод узагальнення та класифікації. Доведено, що соціальна робота в умовах надзвичайних ситуацій є важливою складовою системи соціального захисту населення. Вона спрямована на подолання соціальних наслідків катастрофічних подій, підтримку постраждалих осіб та відновлення соціальної стабільності. Ефективність соціальної роботи залежить від рівня професійної підготовки фахівців, міжвідомчої координації та активної участі громадянського суспільства. Для України розвиток цієї сфери має стратегічне значення, оскільки сучасні виклики вимагають формування ефективної системи соціальної підтримки населення в умовах кризових ситуацій.

ПРОБЛЕМА ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ЗАСТОСУНКІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ У НАУКОВИХ РЕЦЕПІЯХ УЧЕНИХ

Людмила Хоружа — 2026-04-30

Стаття присвячена вивченню наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених з проблеми використання цифрових застосунків для прогнозування академічної успішності студентів. Розглянуто сутність категорії «академічна успішність», як складного конструкту, який використовується в освітніх дослідженнях для оцінки результатів навчання студентів. В основу методології наукового пошуку покладено міждисциплінарний підхід, який уможливив розгляд проблеми прогнозування успішності студентів з використанням цифрових застосунків, спираючись на дослідження у педагогіці, психології, інформаційних технологіях, математики тощо. Аналіз наукових рецепцій вітчизняних та зарубіжних учених дозволив проаналізувати проблему крізь призму освітньої аналітики, особливостей прогнозування в освіті та безпосередньо вивчити сучасні дослідження щодо цифрових застосунків прогнозування. Останні розглянути як певні інструменти, які уможливлюють отримання необхідної інформації та результатів академічної успішності студентів. Зазначено, що сучасні дослідження використовують ансамблеві методи, такі як Gradient Boosting (XGBoost, LightGBM), які демонструють високу точність при роботі з освітніми даними. Також розробляються інформаційні системи, які автоматично збирають дані про навчальну діяльність і формують прогнози. Акцентовано увагу на використанні сучасних технологій контейнеризації (Docker, Kubernetes) та масштабуванні цифрових застосунків у хмарних середовищах (AWS, Azure, GCP), які відкривають можливості для прогнозування в реальному часі.

БАГАТОАСПЕКТНІСТЬ ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ПРОФЕСІНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ В УНІВЕРСИТЕТАХ (УКРАЇНСЬКИЙ І ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД)

Геннадій Черевичний — 2026-04-30

Порушено проблему багатоаспектності освітньо-педагогічного прогнозування професійної підготовки майбутніх учителів історії в українських і польських університетах. Зазначено, що це є надзвичайно актуальним у сучасному вимірі, де зміни в моделях освітніх систем відбуваються стрімко та потребують адаптації до нових соціальних, технологічних і культурних викликів. Наголошено, що університети як осередки інноваційної педагогіки відіграють ключову роль у підготовці майбутніх учителів історії, адже саме тут закладаються основи їхньої професійної ідентичності та педагогічної майстерності. Метою дослідження є визначення та аналітичне узагальнення певного наукового доробку з багатоаспектності освітньо-педагогічного прогнозування професійної підготовки майбутніх учителів історії в університетах України та Республіки Польща. Для дослідження аспектів освітньо-педагогічного прогнозування професійної підготовки майбутніх учителів історії в університетах України та Республіки Польща застосовано комплексні методи: аналіз наукової літератури, порівняльно-історичний метод, системний підхід, а також емпіричні методи збору даних (опитування, інтерв’ювання, анкетування). Особливу роль відіграє компаративістичний аналіз, результати якого уможливлюють зіставити різні моделі професійної підготовки майбутніх учителів історії, визначити спільні та відмінні риси освітньо-педагогічних систем обох країн. Крім того, використано метод форсайт-аналізу, який спрямовано на визначення тенденцій випереджального розвитку зазначеної професійної підготовки, оцінювання результативності впроваджених інновацій та формування рекомендацій для удосконалення освітнього процесу.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДХОДІВ І МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Тетяна Швець — 2026-04-30

Актуальність статті обумовлена об’єктивною необхідністю теоретичного осмислення й практичного перегляду підходів і моделей соціальної підтримки ветеранів в Україні. В умовах повномасштабного вторгнення традиційна пільгоцентрична модель вичерпала свій ресурс, що потребує впровадження інноваційних, сервісно-орієнтованих підходів. Науковий аналіз трансформації цих моделей дозволить не лише оптимізувати державні ресурси, а й забезпечити успішну реінтеграцію ветеранів як стратегічного людського капіталу для відновлення країни. Мета статті: аналіз і характеристика трансформаційних особливостей підходів і моделей соціальної підтримки ветеранів війни в системі соціальної роботи з цією вразливою категорією населення в сучасній Україні. Методи дослідження: аналіз нормативно-законодавчої бази, опрацювання наукових розвідок з проблем соціальної роботи з ветеранами війни та вивчення статистичних даних з визначеної теми дослідження. Результати дослідження свідчать про докорінні зміни в системі соціальної підтримки ветеранів війни, обґрунтовано перехід від застарілої радянської моделі пасивних пільг до активної людиноцентричної парадигми, де колишні військові розглядаються як потужний кадровий та лідерський ресурс суспільства. Успіх ветеранської політики визначається не обсягом виплат, а якістю професійної та соціальної самореалізації осіб із унікальним бойовим досвідом, тому такий підхід має на меті подолати розрив між військовими та цивільними, забезпечуючи довгострокову національну стійкість держави.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО РОБОТИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Ірина Шульга — 2026-04-30

Актуальність заявленої проблеми визначається активним упровадженням інклюзії у заклади освіти, що зумовлює потребу в підготовці кваліфікованих фахівців, здатних працювати у нових умовах. Мета дослідження полягає у розкритті змісту професійної підготовки майбутніх вихователів у закладі вищої освіти у контексті формування їх готовності до роботи в інклюзивному середовищі. Застосовано методи аналізу, синтезу та узагальнення педагогічного досвіду. Проаналізовано нормативно-правову базу, що регламентує реалізацію інклюзивної освіти. На основі аналізу наукових джерел подано розуміння поняття «професійна підготовка майбутніх вихователів» як цілісного, спеціально організованого процесу у закладі вищої освіти, спрямованого на формування у майбутніх фахівців системи професійних компетентностей, що включають знання, уміння, навички та особистісні якості, фахову майстерність, а також психологічну готовність до успішного здійснення професійної діяльності та подальшого професійного розвитку. Розкрито особливості професійної підготовки майбутніх фахівців дошкілля до роботи в інклюзивному закладі дошкільної освіти. Зазначено, що цей процес здійснюється комплексно, зокрема, через включення до змісту освітньо-професійної програми «Дошкільна освіта» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти навчальної дисципліни «Інклюзивна освіта у закладі дошкільної освіти», залучення здобувачів до наукової роботи та неформальної освіти. Увагу акцентовано на структурі навчальної дисципліни, її меті та змістовому наповненні, що стосується як теоретичних, так і практичних аспектів, а також на формах і методах роботи.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОГО СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Сергій Щербина — 2026-04-30

Досліджено особливості формування толерантного освітнього середовища в умовах інклюзивної освіти. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти та необхідністю створення сприятливих умов для їх соціалізації та навчання. Метою дослідження є виявлення особливостей формування толерантних взаємовідносин між учасниками освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання. застосовано методи аналізу наукової літератури, узагальнення теоретичних підходів, а також експертне опитування педагогічних працівників та науковців. У результаті дослідження визначено основні проблеми впровадження інклюзивної освіти в Україні, серед яких недостатнє кадрове та матеріально-технічне забезпечення, а також низький рівень толерантності до дітей з особливими освітніми потребами. Встановлено, що важливими умовами формування толерантного інклюзивного середовища є розвиток толерантної особистості педагога, підвищення кваліфікації педагогічних працівників, формування позитивного ставлення батьків до інклюзивного навчання та налагодження співпраці з фахівцями психолого-педагогічного супроводу. Особливу увагу в дослідженні приділено аналізу теоретичних підходів до розуміння понять «інклюзія» та «інклюзивна освіта», а також визначенню їх ролі у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти для всіх учнів. Показано, що інклюзивне навчання сприяє не лише освітній інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, а й формуванню соціальних навичок, розвитку емпатії та взаєморозуміння між усіма учасниками освітнього процесу. Результати експертного опитування засвідчили, що ефективність формування толерантного інклюзивного середовища значною мірою залежить від рівня професійної підготовки педагогів, готовності батьків підтримувати інклюзивне навчання та взаємодії між педагогами, психологами і соціальними працівниками.