ЗАКЛАДИ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ ЗАКАРПАТТЯ В КОНТЕКСТІ ЗАКОНІВ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Анотація

Анотація. Актуальність проблеми полягає в тому, що в умовах глобалізації сучасної освіти великого значення набуває вивчення та ретроспективний аналіз педагогічних процесів та явищ (у тому числі й становлення та розвитку закладів інтернатного типу) з урахуванням конкретно-історичних умов розвитку суспільства та етнокультурних особливостей регіону, що досліджується, зокрема, Закарпаття, яке впродовж ХХ ст. входило до складу ряду держав, що зумовило його полікультурність, а також синтез різноманітних підходів у забезпеченні суспільного піклування про дітей, їх освіту та розвиток. Мета статті – на основі узагальнених даних про зміни в соціально-економічній, політичній та культурно-освітній сферах, які мали місце після приєднання Закарпаття до складу Чехословацької республіки у 1919-1939 рр., з’ясувати передумови та основні особливості нормативно-правових документів, які регламентували діяльність закладів інтернатного типу. Методи дослідження - пошуково-бібліографічний – з метою вивчення архівних, бібліотечних і музейних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань; контент-аналізу архівних матеріалів (наказів, розпоряджень керівних органів влади); хронологічний, ретроспективного логіко-системного аналізу – як основа вивчення ретроособливостей діяльності закладів інтернатного типу Закарпаття 1919-1938 рр.). Першочерговим завданням для Чехословацького уряду стала розробка нормативних документів, які б не тільки забезпечували захист дітей, але й уніфікували законодавство для всіх земель, що увійшли до нового державного утворення – Чехословацька республіка. Зокрема, були прийняті наступні закони: Закон 256 «Про захист дітей-сиріт та дітей, народжених поза шлюбом» (1921 р.), Закон 56 «Про всиновлення» (1928 р.), Закон 29 «Про державний захист дітей-сиріт та дітей, народжених поза шлюбом» (1930 р.).