СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Актуальність проблеми дослідження обумовлена суспільними вимогами прискорити процес впровадження в Україні соціального замовлення з метою реагування на наявні загрози, пов’язані із пандемією Covid-19, воєнним конфліктом, довготривалою традицією інституціалізованого догляду людей та інші. Мета статті: розкрити сутність соціального замовлення у контексті соціальної роботи з сім’ями з дітьми, охарактеризувати динаміку його впровадження та розвитку в Україні. Методи дослідження: у статті використано теоретичний аналіз сучасної наукової літератури з теми дослідження, огляд положень нових нормативно-правових документів міжнародного і загальноукраїнського рівня. Методи узагальнення та систематизація були використані для визначення сучасного тлумачення «соціального замовлення» та його характеристик. Результати дослідження: у статті визначено соціальне замовлення як засіб регулювання діяльності у системі надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб осіб/сімей у соціальних послугах відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах. Дослідницька увага приділена структурі та ключовим елементам соціального замовлення. Описано суб’єкти (надавачі соціальних послуг, отримувачі соціальних послуг, замовники соціальних послуг) та складники соціального замовлення (соціальний, договірний, інноваційний), принципи його реалізації (орієнтація на результат; поінформованість; плановий характер соціального замовлення;  пріоритетність профілактики і раннього втручання; партнерський характер стосунків між суб’єктами соціального замовлення). Схарактеризовано етапи процедури здійснення соціального замовлення (формування соціального замовлення; виконання соціального замовлення; моніторинг та оцінка).

Relevance of the research problematics is proved by the social demand for acceleration of social commissioning implementation in Ukraine so as to respond to the ongoing pandemic COVID-19, armed conflict in Ukraine, long lasting tradition of institutional care  for vulnerable people. The purpose of the article is to reveal the core of social commissioning linked to social work with families with children, to characterize dynamics of its implementation and development in Ukraine. Methods of research: the theoretical analysis of actual scientific sources, rated to the topic, is applied in the research together with desk review of a new international and national legislation. The methods of generalization and systematization were applied for definition of actual interpretation of “social commissioning” and its characteristics. The results of the research are as follows: The social commissioning is determined as an instrument for public regulation in the system of social service provision by means of contracting social service providers for satisfaction of social service needs identified within social service need assessment by entities of local self-government. Research attention is paid to the structure and key elements of social commissioning. Participants (сustomers, recipients and providers of social services), constituents (social character; contracting core and innovation value), and principles of social commissioning (result orientation; awareness; planning; priority to prevention and early intervention; partnership) are covered in the article. The procedural stages of social commissioning are also unpacked in the article (designing; implementation; monitoring and evaluation). Prospects for further research are the studies of barriers to the implementation of social commissioning and ways to overcome them, development and implementation of optimal algorithms for its implementation in a decentralized environment.