МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА ДИДАКТИЧНІ МОДЕЛІ ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ КРИЗ ТА РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

Здійснено теоретичне обґрунтування методичних підходів та розроблення дидактичних моделей використання мобільного навчання в закладах загальної середньої освіти в умовах кризових викликів і стрімкого розвитку штучного інтелекту (2019–2026 рр.). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення неперервності та життєстійкості освітнього процесу під час пандемії, воєнного стану, енергетичних блекаутів та вимушеної міграції учасників освітнього процесу. На основі системного аналізу наукових джерел уточнено сутність мобільного навчання як форми організації освітнього процесу, що інтегрує персональні пристрої, хмаро орієнтовані середовища, імерсивні технології та ШІ-асистентів. Систематизовано методологічні підходи (компетентнісний, діяльнісний, особистісно орієнтований, адаптивний, соціально-конструктивістський, STEM-центричний та принцип педагогічної достатності) та визначено їх трансформацію під впливом цифровізації. Запропоновано авторські макро-моделі: модель інтелектуальної адаптивності (IAM), що забезпечує персоналізовану підтримку й корекцію навчальної траєкторії засобами ШІ, та модель імерсивно-дослідницької конвергенції (IRC), спрямовану на інтеграцію AR, мобільних сенсорів і соціальної співпраці у процесі дослідницького навчання. Розроблено прикладні сценарії впровадження моделей у природничо-математичній освіті з урахуванням вікових психолого-педагогічних особливостей учнів. Обґрунтовано трансформацію професійної ролі вчителя як фасилітатора адаптивного контенту та модератора взаємодії учень – вчитель – ШІ. Доведено, що впровадження стратегії BYOD та інноваційних моделей є критично важливим для збереження якості й доступності шкільної освіти за будь-яких умов, а інтеграція мобільних технологій і штучного інтелекту забезпечує персоналізацію, формування цілісної системи знань і підвищення якості освіти в умовах невизначеності.