СОЦІАЛЬНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ ПІДЛІТКІВ – ВИХОВАНЦІВ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ

Анотація

У статті розглянуто теоретичні питання явища соціальної дезадаптації особистості; обґрунтовано актуальність дослідження, що полягає у необхідності надання своєчасної допомоги особам. Особливо це стосується підлітків, коли йде мова про підліткову кризу, бажання виділитися та здаватися дорослим, тим самим уникаючи будь-якої допомоги. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності й змісту явищ дезадаптації особистості та дослідження реального стану дезадаптованості підлітків в умовах школи-інтернату. Для виявлення рівня дезадаптованості вихованців інтернатного закладу дослідником було розроблено та апробовано авторську анкету. Отримані дані дозволили зробити висновок про сформованість високого рівня соціальної дезадаптованості підлітків. А саме, у переважній більшості учнів відсутнє бажання навчатися; достатньо великий відсоток пасивних вихованців або ж таких, хто займає відносно середню позицію щодо участі в шкільному житті; наявність частих конфліктних ситуацій з однолітками та вчителями; епізодичних порушень правил поведінки, встановлених в навчальному закладі при виборі дозвіллєвої діяльності; асоціальний спосіб життя, який слугує зв’язком, предметом дружби вихованців з їх товаришами; відсутність подальшого продовження навчання в планах на майбутнє; наявність достатньої частки кризових ситуацій, коли потрібна допомога соціального педагога; небажання вихованців налагодити взаємостосунки з шкільним колективом та оточенням взагалі; достатньо велика кількість осіб, які мають шкідливі звички і серед них переважна більшість – представники жіночої статі.