ІННОВАЦІЙНІСТЬ – CONDITIO SINE QUA NON РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ?

Анотація

Представлене дослідження є спробою розібратися у природі феномену «інноваційність», окреслити його сутнісні ознаки. Актуальність порушеної проблеми зумовлена тим, що в умовах нових глобалізаційних викликів, парадигмальних змін та трансформаційних процесів концепт інновації набуває сенсу стратегічного імперативу освіти третього тисячоліття, а інноваційність розглядається як обов’язкова умова (conditio sine qua non) розвитку вищої освіти. Мета статті полягає у з’ясуванні сутності феномену «інноваційність», його ґенези у розвитку вітчизняної та зарубіжної вищої педагогічної освіти, окреслення та аналіз детермінант, що визначили інноваційність як обов’язкову умову розвитку вітчизняної вищої педагогічної освіти. Для реалізації окресленої мети використано теоретичні методи: аналіз та узагальнення наукових джерел для окреслення ґенези, сутності й атрибутивних характеристик феномену «інноваційність»; термінологічний аналіз для уточнення базових понять дослідження; аналіз нормативно-правових документів які регламентують розвиток вищої освіти в Україні для з’ясування правового забезпечення імперативу інноваційності у розвитку вищої педагогічної освіти; узагальнення та систематизація наявного досвіду з зазначеної проблеми для формулювання власних поглядів на інноваційність розвитку вищої педагогічної освіти в сучасному університеті як наукову категорію.

The research is an attempt to understand the nature of «innovation» phenomenon of, to outline its essential features. The urgency of the problem is due to the fact that in the context of new globalization challenges, paradigm shifts and transformational processes, the concept of innovation acquires the meaning of the strategic imperative of education of the third millennium, and innovation is considered a prerequisite (conditio sine qua non) for higher education. The purpose of the article is to clarify the essence of the phenomenon of «innovation», its genesis in the development of domestic and foreign higher pedagogical education, outline and analyze the determinants that define innovation as a prerequisite for the development of domestic higher pedagogical education. To achieve this goal, theoretical methods were used: analysis and generalization of scientific sources to outline the genesis, essence and attributive characteristics of the phenomenon of «innovation»; terminological analysis to clarify the basic concepts of the study; analysis of normative-legal documents regulating the development of higher education in Ukraine to clarify the legal support of the imperative of innovation in the development of higher pedagogical education; generalization and systematization of existing experience on this problem to formulate their own views on the innovative development of higher pedagogical education in a modern university as a scientific category.The term «innovation» nowadays is perhaps the most used in the context of paradigm and legislative changes, standardization of higher education, transformation of the content and technology of training, changing approaches to the organization and conduct of training and more. Changes in education and science, their development and constant renewal are a necessary condition for the life of modern society, and innovation becomes its alter ego. Having come a long way in history, «innovation» is now often seen as a tool for transforming various areas of socio-cultural activity; as an innovation that is not yet widespread in social activities or production; as the end result of the introduction of scientific and technological progress for the sustainable development of society. This contradiction of interpretations of the phenomenon of «innovation», on the one hand, and declaring it as a key tool for building a society of sustainable development, highlighted the need to explore the nature of «innovation», understand its determinism and basic elements, outline conceptual approaches to modernization of higher education. principles.