ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Оцінювання результативності досліджень та науково-дослідницької діяльності вчених є актуальним питанням сьогодення. Мета статті – дослідити європейський досвід оцінювання результативності досліджень та науково-дослідницької діяльності вчених. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, систематизація, компаративний аналіз, узагальнення. Виявлено основні підходи до оцінювання наукової діяльності вчених і досліджень: економічний, наукометричний, проблемно орієнтований тощо. Визначено, що оцінювання науково-дослідницької діяльності вчених у Великій Британії передбачає урахування їхньої публікаційної активності, визнання результатів їхніх досліджень у науковому середовищі. При оцінці результативності наукових досліджень використовуються такі критерії: чисельність працівників, які виконують наукові розвідки, їх ефективність, вплив досліджень на різні сфери поза академічним середовищем та на дослідницьке середовище закладу. У Швеції визначення рівня результативності наукової роботи дослідників здійснюється на основі самооцінювання закладу і залучення міжнародних експертів, що дає змогу отримати більш якісну оцінку виконаних досліджень. Метою проведення процедури оцінювання діяльності вчених у Норвегії є отримання рекомендацій щодо підвищення якості та ефективності досліджень, що суттєво мотивує до підвищення прозорості критеріїв оцінки, більшої відповідальності та збільшення рівня інституційної автономії. У Нідерландах застосовується система оцінювання досліджень, яка провадиться університетами самостійно і координується на національному рівні Стандартним протоколом оцінки. Проаналізовано Сан-Франциську декларацію про оцінювання наукових досліджень і Лейденський маніфест щодо наукометрії. Встановлено, що всебічна оцінка якості наукових досліджень є ефективною за умови використання змішаного формату, що передбачає урахування як наукометричних показників, так і експертної думки.